1. Словник української мови в 11 томах

вірування

ВІ́РУВАННЯ, я, с. Релігійні уявлення кого-небудь; віросповідання.

Я почала порівнювати (наскільки тямила) наші обряди з чужими, наші вірування з поганськими (Л. Укр., V, 1956, 61);

Як і в інших народів, у слов’ян існувало вірування, нібито померлі предки продовжують жити і після смерті (Іст. УРСР, І, 1953, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірування — ві́рування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вірування — [в’іруван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  3. вірування — -я, с. Релігійні уявлення кого-небудь; віросповідання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вірування — ВІ́РУВАННЯ, я, с. Релігійні уявлення кого-небудь; постулати якої-небудь релігії, віросповідання. Я почала порівнювати (наскільки тямила) наші обряди з чужими, наші вірування з поганськими (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. вірування — ВІ́РА (визнання існування Бога; те або інше релігійне вчення); ВІРОСПОВІДА́ННЯ, РЕЛІ́ГІЯ, ВІ́РУВАННЯ, ВІРОВИЗНА́ННЯ рідше; ВІРОВЧЕ́ННЯ (основні положення якоїсь релігії). Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду, За віру Христову (Т. Словник синонімів української мови