в'юнкий

ЗВИ́ВИСТИЙ (який має вигини, закрути, непрямий, нерівний), ПОКРУ́ЧЕНИЙ, КРУ́ЧЕНИЙ, ЗМІЯ́СТИЙ (ЗМІЇ́СТИЙ) рідше, ВИТКИ́Й, ВИ́ТИЙ рідше, В'ЮНКИ́Й, В'ЮНИ́СТИЙ, ХВИЛЯ́СТИЙ, КРИВУЛЯ́СТИЙ розм., КРИВУЛЬКУВА́ТИЙ розм., ПОКРИВУ́ЛЕНИЙ розм., ЗВИ́ВЧАСТИЙ рідко; ЗАЛО́МИСТИЙ (з різкими вигинами); ЗИГЗАГУВА́ТИЙ, ЗИГЗАГОПОДІ́БНИЙ (з формою у вигляді ламаної лінії); ПЕТЛЯ́СТИЙ рідко (що нагадує формою петлю). Через балку, через перелісок, а далі знову степом стелиться засніжений звивистий шлях (О. Левада); Мар'янка пробиралася вузенькою покрученою стежкою (О. Десняк); Нарешті я вибрався з кручених вулиць і заулків (І. Цюпа); Авто мчить по гладенькому зміїстому шосе (П. Колесник); Де дрібно кучерявивсь на узбоччі Новий полин, там стежечка витка Збігала вгору (В. Мисик); Вона непомітно вийшла з учительської і пішла в'юнкою стежкою через осінній сад... (М. Зарудний); Хвиляста лінія; Йшли до села кривулястою стежкою, прижовклими стернями, обніжками трав'яними (Ю. Бедзик); Парасолі поплакували товстими краплинами. На підлозі сльози всіх парасоль плили кривулькуватими брудними струмочками (Ірина Вільде); Покривулена, як на нашому Прикарпатті, дорога вибігла на невисоку гору (В. Минко); Петляста стежина.

РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм., ВОРУХЛИ́ВИЙ розм., ВОРУХКИ́Й розм., ВОРУШКИ́Й розм., РУХЛЯ́ВИЙ розм., ЗВИ́ННИЙ діал. Змолоду.. був він рухливий, палкий до діла і проворний (І. Франко); Був собі хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий (Л. Глібов); Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання,.. — вона здавалась русалкою (Панас Мирний); Загалом він був здоровий хлопець, а діяльне життя на полонинах зробило його звинним, метким (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар); Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (І. Нечуй-Левицький); Кричить (Турн), рубає, вередує, не б'ється, бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (І. Котляревський); Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в'юн, лакеєм (Панас Мирний); Пройшовся (Курбас) кімнатою, прудкий, легкий, у незвичній смугастій блузі (А. Хорунжий); Він маленький, дрібненький, мабуть, верткий, непосидячий і дуже спритний (І. Сенченко); Була вона досить повороткою, догадливою (О. Лупій); Попереду вискочила прудконога малеча, шустра й рожевощока (І. Цюпа); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Чубов не в міру ворухкий був піп (І. Ле); До гурту підходить рухлявий, як млинок, чоловік (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. жва́вий, непосидю́чий, 1. спри́тний.

СПРИ́ТНИЙ (який уміє легко виходити із скрутного становища, уміло веде справи, вміє за будь-яких обставин швидко, вдало домагатися свого), МЕТКИ́Й, РОЗБИТНИ́Й розм., ШУ́СТРИЙ розм.; В'ЮНКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, ВИВЕРТКИ́Й, ПОРСКИ́Й (який легко міняє орієнтацію у стосунках заради власної вигоди); ПРОНОЗЛИВИЙ розм., ПРОНОЗУВАТИЙ розм. (який всюди може проникнути). Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе, а гляне на чоловіка, то й думку його відгадає (О. Стороженко); Альфій, хижий і меткий лихвар... Він хоче стати дідичем (М. Зеров); — Трапився мені сусід на нарах, до чого ж розбитний чоловік (А. Головко); Щастя розікрали ті, Що були, як змії, спритні, шустрі (А. Турчинська); — Преображенський — людина вертка. Таких людей звичайний суд не зачепить (І. Ле); Вольовий, пронозливий, бідовий, він міг піти на що завгодно ради свого підрозділу (О. Гончар).