в'юнкий

В'ЮНКИ́Й, а́, е́.

1. Який швидко рухається, вигинаючись, звиваючись; верткий.

В'юнкий хлопчак вимахував у повітрі кількома примірниками бажаного номера (С. Васильченко);

Цей в'юнкий журналіст остаточно шокував Криленка (М. Хвильовий);

Зелена в'юнка ящірка враз завмерла: зовсім недалечко від неї ворухнувся в пшениці зарослий бородатий чоловік (О. Донченко).

2. Який проходить, пролягає, протікає і т. ін. непрямо, вигинаючись, петляючи.

А тут гарно, краєвид чарівний, і ця в'юнка зелена річка, і озеро, і все (М. Старицький);

Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь ліз по завісах, в'юнкий, веселий (М. Коцюбинський);

Ворон кинув оком убік, на осинник, .. побачив ту дорогу, вузьку та в'юнку, що стелилася по зимовому лісі (В. Дрозд);

// Кучерявий, хвилястий (про волосся, вуса).

За вухами ж майоріло зовсім сиве, але в'юнке, як і колись, волосся (Іван Ле);

// Який обвивається, заплітається навколо чого-небудь.

Вийся, хмелю, зелено і злотно По в'юнкій та молодій лозі (А. Малишко);

Лимонник китайський – це дерев'яниста ліана з в'юнкими стеблами (із журн.).