в'їхати
В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.: в'ї́хати (уї́хати), заї́хати, вкоти́ти (укоти́ти), вкоти́тися (укоти́тися), влеті́ти, вско́чити (уско́чити). У двір в'їжджала ціла валка карет (І. Нечуй-Левицький); Коні були добрі, і за годину загін в'їхав у мовчазний зимовий ліс (О. Донченко); В село в'їздили (партизани) з піснями (Ю. Яновський); Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник); Залізна брама стояла широко отворена, і віз за возом заїздив на подвір'я (О. Кобилянська); Коли Гарецький вкотив на подвір'я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (П. Кочура); Потім віз м'яко вкотився на подвір'я, зафоркали коні, загриміли двері (М. Стельмах); На повній швидкості автомобілі влітають у Чаплинку (О. Гончар); Ізяслав ускочив у Київ, увірвався слідом за товарами Долгорукого, які везли на поживність киянам (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- в'їхати — в'ї́хати 1 дієслово доконаного виду їдучи, потрапляти в середину, в межі чогось в'ї́хати 2 дієслово доконаного виду подолати якусь відстань Орфографічний словник української мови
- в'їхати — [вйіхатие] = уїхати вйіду, вйідеиш; нак. вйід', вйід'теи Орфоепічний словник української мови
- в'їхати — I див. в'їжджати I. II див. уїжджати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- в'їхати — В'Ї́ХАТИ¹ див. в'їжджа́ти¹. В'Ї́ХАТИ² див. уїжджа́ти¹. Словник української мови у 20 томах
- в'їхати — Аю, -аєш, недок., в'їхати, -ду, -деш, док. Розуміти. Щось я не в'їжджаю, що від нас хочуть. Але в головну думку ви, братці, однак не в'їхали (О. Забужко). Пан Андрій раптом не зміг в Чхати у слова тієї миші (Л. Дереш). Словник сучасного українського сленгу
- в'їхати — (в'їду, в'їдеш) док., (у що); мол., крим. Зрозуміти, осмислити щось. Риженко, здається, як каже його син, "в'їхав", про кого йдеться (Є. Словник жарґонної лексики української мови