гар
ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНА рідко, ПА́ЛЯТИНА розм., СМА́ЛЯТИНА розм., ГА́РИВО діал. Гаром звідкись потягло — чи не пожежа (О. Гончар); Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (А. Малишко); Вже майже біля шкільного городу рилися в землі екскаватори.., чаділи їдким перегаром (Ю. Збанацький); Гостро пахло горілим, чад ще тримався в повітрі (А. Дімаров); Завжди пахло (в хаті) димом і чимсь паленим (С. Чорнобривець); Ліс став червоний, неначе пекло; згарятина та смалятина забивала дух (І. Нечуй-Левицький); Загриміло знову на заході, й повіяло не дощовою свіжістю, а гаривом спустошливої війни (В. Логвиненко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гар — гар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гар — -у, ч. Що-небудь горіле та дрібні часточки від нього, які піднімаються в повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гар — Гариво, згар, нагар, горіле, згарисько, див. пожар Словник чужослів Павло Штепа
- гар — ГАР, у, ч. Що-небудь горіле; дрібні часточки горілого, завислі в повітрі. Розноситься гар, чадить на той бенкет сп'янілий (М. Старицький); А ось чорна пляма – це пожарище. Ще стояв запах гару й сажі в повітрі (І. Багряний); В яру димок слався, долітав приємний дух гару (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
- гар — див. сажа Словник синонімів Вусика
- гар — Гар, га́ру, га́рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гар — ГАР, у, ч. Що-небудь горіле та дрібні часточки від нього, які піднімаються в повітря. Розноситься, гар, чадить на той бенкет сп’янілий (Стар., Поет. тв., 1958, 215); В яру димок слався, долітав приємний дух гару (Горд., II, 1959, 49). Словник української мови в 11 томах