гарба

ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст. (критий); ГАРБА́ (довгий, з високим драбинчастим коробом — для возіння снопів, соломи, сіна); ГРАБА́РКА, БИНДЮГИ́ (БЕНДЮГИ́) розм. (без короба); БЕЗТА́РКА розм. (пристосований для возіння с.-г. продуктів без тари); ДРАБИНЯ́К розм. (з драбинчастим коробом); МА́ЖА заст. (чумацький віз); ФОРШПА́Н заст., МАЖА́РА діал. (великий довгий віз); ДРО́ГИ діал. (довгий без короба віз для перевезення великих вантажів або трун); КАРУ́ЦА діал. (румунський віз). Важко дихали в темряві коні, тягнучи вози та гармати (О. Гончар); Чулися крики, бряжчання зброї, що розбирали з хурманок (А. Головко); Перед хатою стояла фіра й наш кінь (О. Кобилянська); Вояки сіли на свої хури, заспівали пісень та й поїхали до міста (С. Чорнобривець); У червонуватому світлі надвечір'я .. запрягали (чоловіки) коней, у фургонах уже сиділи їхні жінки й діти (С. Скляренко); За діжкою тяглася гарба з сухим очеретом (З. Тулуб); Він записував номери биндюгів, які везли вантажу проти норми (Ю. Смолич); По дорозі йшли підводи.. В новеньких безтарках теж зерно (Ю. Збанацький); Качковський, заїхавши з возом-драбиняком.., не йшов, як звичайно, у хату (Леся Українка); Звелів йому розіслати слуг на усі чумацькі шляхи, переймати чумаків з мажами солі, закуповувати в їх сіль (І. Нечуй-Левицький); У двір.. повільно рогатими волами втяглися дві великі мажари з кавунами (Я. Баш); Повз вікна кабінету промайнули дроги, кінь з ходу спинився і застиг на місці (О. Копиленко); Хаєцький з'явився в мінроті, гордо сидячи в каруці, напнутій брезентом і запряженій ситими кіньми (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарба — гарба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гарби́ Орфографічний словник української мови
  2. гарба — див. ВІЗ. Словник синонімів Караванського
  3. гарба — -и, ж. Високий віз на двох або чотирьох колесах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарба — И, ж. Високий віз на двох або чотирьох колесах. З зазубринами грім, немов рубель, пригнічує поважні хмари-гарби і часто падають їздового удари... (ЧТ:155). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. гарба — ГАРБА́, и́, ж. Високий віз на двох або чотирьох колесах. Щоранку вони запрягали в свою двоколесу гарбу маленьку, худу й облізлу шкапину (М. Коцюбинський); У дворі було завізно від гарб, навантажених ослів і людей (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. гарба — гарба карт. вид гри (ст)||контра, хап, хапанка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. гарба — див. багато Словник синонімів Вусика
  8. гарба — Гарба́, -би́; га́рби, гарб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гарба — ГАРБА́, и, ж. Високий віз на двох або чотирьох колесах. Щоранку вони [цигани] запрягали в свою двоколесу гарбу маленьку, худу й облізлу шкапину (Коцюб., I, 1955, 371); Не скрипіли з поля важкі гарби з золотими снопами (Гончар, Новели, 1954, 23). Словник української мови в 11 томах
  10. гарба — (санскр. — матка) 1. Півсферичної форми ступа, що символічно відображала початок життя (порівн. анда). 2. Внутрішня поверхня склепіння над молитовним приміщенням. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. гарба — Гарба, -би ж. 1) Большая телѣга на высокихъ колесахъ, арба. Мкр. Н. 2) Телѣга на двухъ колесахъ. О. 1862. V. Кух. 37. ум. гарбичка. Тією гарбичкою я по сіно їздив. Екатер. у. Словник української мови Грінченка