гарикати

ПОКРИ́КУВАТИ (ПОКРИКА́ТИ рідше) (час від часу кричати), ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ПОГЕ́ЙКУВАТИ розм., НАКЛИ́КУВАТИ діал.; ГАРИ́КАТИ розм., ГИ́РКАТИ розм. (сердито). — Боржій, боржій, жінко! — покрикує на неї Гвинтовка (П. Куліш); — Рист! — хльоска ззаду гонінник. — Рист! рист! — покликують і собі вівчарі... (М. Коцюбинський); Ґелґотять (гуси), погукують з неба (М. Чабанівський); Двірник у білому фартусі з мітлою нагукує: — Проходь звідсіль! (В. Кучер); Стара, погейкуючи на корову, зникла в чорній гущавині садка (І. Кириленко); На постелі перекидався з боку на бік старий Прокіпчук. Бурмотів щось крізь сон, як би накликував на коні (Мирослав Ірчан); Трохи не до півдня вона стояла, як вірна собака коло хвіртки, і гарикала (Панас Мирний); Не любить невістка свекруху. Гиркає на неї (Остап Вишня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарикати — гари́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гарикати — (на кого) буркотіти, бубоніти, сил. покрикувати, погримувати. Словник синонімів Караванського
  3. гарикати — -аю, -аєш, недок., розм. Сердито покрикувати; бурчати. || на кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарикати — ГАРИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Сердито покрикувати; бурчати. Знаю, що так не минеться – буде гарикати [Мотря] під дверима, буде витівати, поки не зволоче мене з ліжка (С. Словник української мови у 20 томах
  5. гарикати — див. кричати; лаяти Словник синонімів Вусика
  6. гарикати — ГАРИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Сердито покрикувати; бурчати. Знаю, що так не минеться — буде гарикати [Мотря] під дверима, буде витівати, поки не зволоче мене з ліжка (Вас., II, 1959, 266); // на кого. Словник української мови в 11 томах
  7. гарикати — Гарикати, -каю, -єш гл. Ворчать, дѣлать постоянныя внушенія, придираться. Ви нічого не робите, бо нема на вас кому гарикати. Словник української мови Грінченка