1. Словник синонімів української мови

гармонь

II. ГАРМО́НІЯ (музичний інструмент), ГАРМО́НІКА, ГАРМО́НЬ розм. рідко; ДВОРЯ́ДКА (з двома рядами клавіш). Коли зовсім смеркло, на вулиці розкотисто заграла гармонія (О. Копиленко); Він нам пісеньку нехитру Грав на гармоніці (Л. Первомайський); На всі лади заливалась голосиста гармонь (О. Гончар); Чорна дворядка, оздоблена металевими й перламутровими інкрустаціями, звично лежала на спині (Луки) (І. Кириленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гармонь — гармо́нь іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гармонь — -і, ж., розм. Те саме, що гармонія II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гармонь — = гармоніка = гармонія кнопковий пневматичний інструмент, попередник баяна і акордеона. Широкого поширення набула в Росії, де існувало чимало її різновидів — бологоєвська, тульська, віденська, лівенська, саратівська тощо. Словник-довідник музичних термінів
  4. гармонь — ГАРМО́НЬ, і, ж., розм. Те саме, що гармо́нія². Високий матрос розтягнув гармонь, почав тихо співати (О. Корнійчук); Грала гармонь, тужливі чоловічі голоси з різних кутків кімнати підспівували їй (О. Гончар); Зітхнувши, стихла гармонь (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  5. гармонь — ГАРМО́НЬ, і, ж; розм. Те саме, що гармо́нія². Високий матрос розтягнув гармонь, почав тихо співати (Корн., І, 1955, 45). Словник української мови в 11 томах