1. Словник синонімів української мови

гармонічний

ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙ рідше, СТРІ́ЙНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Франко); Злагоджена, сумовита пісня, зіткана з одних жіночих голосів, звучала особливо проникливо і хвилююче (І. Рябокляч); З вікон аудиторій університету.. звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич); — Хто вносить лад усюди живодайний, Вливає ритм у кожен рух і звук? Хто всі ті голоси в хорал єднає зграйний, В акордів голосних врочистий перегук? (переклад М. Лукаша); З гармонічним рокотом з'являються в небі важкі літаки (О. Довженко); Могучі, стрійні акорди потрясли цілим організмом молодої дівчини (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гармонічний — гармоні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гармонічний — Гармонический — harmonic — harmonisch — oснований на гармонії; Г — а п р о п о р ц і я — пропорція виду a:b=b:(a — b); Г. а н а л і з — розділ математики, в якому вивчається розкладання коливальних процесів на суму елементарних коливань;... Гірничий енциклопедичний словник
  3. гармонічний — -а, -е. 1》 Стос. до гармонії (див. гармонія I 1)). Гармонічна рука муз. — дидактичний метод демонстрування звукової системи, що став відомим на зламі 11-12 ст. Гармонічний мажор — один з різновидів мажорного ладу, в якому VI ступінь знижений на півтон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гармонічний — ГАРМОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до гармонії (див. гармо́нія¹ 1). Воздвиженський вторував басом, і тихо-тихо, як дніпрова вода, полилася гармонічна українська пісня (І. Словник української мови у 20 томах
  5. гармонічний — гармоні́чний заснований на гармонії; ¤ г-а пропорція – пропорція виду a: b = b: (а - b); ¤ г-е середнє чисел а1, a2, ..., аn – число γ = n:(1/a1+1/a2+ ... +1/an ); ¤... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. гармонічний — ГАРМОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до гармонії ( див. гармо́нія¹ 1). Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми гармонічної структури твору (Мист. Словник української мови в 11 томах