гаяти

ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм., РОЗТО́ЧУВАТИ розм., РОЗСИПА́ТИ розм., РОЗТРУ́ШУВАТИ розм., РОЗПУСКА́ТИ розм., СПУСКА́ТИ розм., МОТА́ТИ фам., ПРОМО́ТУВАТИ фам., ПРОСВИ́СТУВАТИ фам., ПРОЦИ́НДРЮВАТИ фам., ЦИ́НДРИТИ фам.; ВИТРАЧА́ТИСЯ, РОЗТРА́ЧУВАТИСЯ розм. (без додатка — витрачати свої гроші, цінності на кого-, що-небудь); ПРОПИВА́ТИ (п'ючи); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (гуляючи) розм.; УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ) розм., ЗБАВЛЯ́ТИ розм. (час, життя, сили тощо); РОЗМІ́НЮВАТИ (сили, талант і т. ін.); ГА́ЯТИ, ПРОГА́ЮВАТИ, ВТРАЧА́ТИ (УТРАЧА́ТИ), ПРОБАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ВАКУВА́ТИ діал. (про час), ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм. — Док.: ви́тратити, розтра́тити, змарнува́ти, промарнува́ти, промарнотра́тити, перевести́, згайнува́ти, прогайнува́ти, згуби́ти, ви́кинути, розтри́нькати, розточи́ти, розси́пати, розтруси́ти, розпусти́ти, спусти́ти, промайнува́ти розм. проманта́чити розм. промота́ти, просвиста́ти, проци́ндрити, розти́кати розм. прохви́ськати фам. ви́тратитися, розтра́титися, пропи́ти, прогуля́ти, уби́ти (вби́ти), зба́вити, розміня́ти, зга́яти, прога́яти, втра́тити (утра́тити), проба́вити, вга́яти (уга́яти). (Батура:) У Вас величезна енергія, а ви її марно витрачаєте (О. Корнійчук); — Не для того ми за тим деревом їздили за тридев'ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник); Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Г. Квітка-Основ'яненко); По колоні передали наказ водіям заглушити мотори, аби задарма не переводить пальне (С. Голованівський); — Ти мені глини не гайнуй, — Діло ж роблю! — весело огризнувся Мамай (О. Ільченко); Він зовсім розпився, прогайнував господарство, продав землю, зосталася сама обідрана хатка (Б. Грінченко); Водій Цюпа ..не губив часу даремно (Ю. Яновський); — То на дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі (І. Франко); А той (пан) розтринькав усе і вмер (Б. Грінченко); (Петро:) Тільки тринькатиме (панночка) добро, зароблене моїми руками (Панас Мирний); Пив (Терпило), гуляв.. і мало-помалу розточив своє добро (І. Котляревський); Розсипала я на його (суд) чимало карбованчиків (І. Нечуй-Левицький); Олеся вже розтрусила багато грошей (І. Нечуй-Левицький); Він гроші свої любить і боїться, що ти їх швидко розпустиш (І. Франко); А вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно спустить (В. Самійленко); (2-й підпанок:) Чваниться (пан) тим, що жінчине добро мотає! (М. Кропивницький); Як толк, то, не маючи, придбає, а дурний, і маючи, промотає (прислів'я); Він по якомусь селу в Зальцбурзі, яке його предки просвистали в ХVІІІ столітті, мав титул фон-Ціллергут (переклад С. Масляка); — О, цей (Полікарп) не розхвиськає добра, не проп'є, не прогуляє. Жодної зайвої копійки не проциндрить, — казали про нього (В. Большак); Я їх (гроші) не циндрю, бо думаю одружиться (Т. Шевченко); — Оце я так витратився на клуню та на хату, що Вже не маю ні шага грошей (І. Нечуй-Левицький); — Я привів тобі Йожку на голову, щоб ти розтрачувалась? (М. Томчаній); "Чи не прогайнували та не пропили часом оті дрібні українські дідичі своїх маєтностів та ґрунтів?" — майнула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); На острів безлюдний приплив чоловік Том Ніл.. Захотілося Тому.. одному убити свій вік (І. Драч); Не одну сотню літ збавили (алхіміки) ось тут, намагаючись перетворити бодай одне зернятко міді або свинцю на найменшу дрібку щирого золота (О. Ільченко); Ми.. не розмінювали свої сили на поточні дрібниці (з журналу); Хлопці, ви часу не гайте... сватів засилайте (Л. Забашта); (Принцеса (до хлопця):) Ходім! Пора! Ти марне час прогаяв, дивись, товариші вперед пішли (Леся Українка); Кримський не втрачав жодної хвилини часу (І. Ле); Прийду було її (панночку) вбирати.. Заплітаю коси — не так! Знов розплітаю та заплітаю, — знов не так! Та цілий ранок на тому пробавить (Марко Вовчок); — Раз постарається (чоловік), потім занедбає, забуде, як і що йому чинити, час угає дорогий, нагоду добру втеряє (Ганна Барвінок).

ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док.: затри́мати, заде́ржати, забари́ти, зага́яти, вга́яти (уга́яти). Я все поривався повернутися додому, але Семен Порфирович мене затримував (Л. Смілянський); Діти скоренько позлізали з плота й хотіли-таки зараз до Трьох лісків іти, але Тетяна задержала їх (Н. Кобринська); (Пріся:) Ой, Настуня, не бари мене, там же дома турбуються, де я поділась (С. Васильченко); — Іди, я тебе не гаятиму (А. Метлинський і М. Костомаров); — От загаяла, бісова баба! — мовив становий. — А ще кажуть, що в станового немає діла? З однією такою бабою скілько мороки набралися?.. (Панас Мирний); (Старости і бояри:) Забарила нас та Максимова мати Ласкавими словами, Солодкими медами (М. Кропивницький); Через це, щоб не забаряти Вас, так хутко і рвуся з цим листом (Панас Мирний); (Любов:) Ідіть собі спати, я не держу вас (Леся Українка). — Пор. 3. стри́мувати.