герцювати
ГАРЦЮВА́ТИ (про коней — грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці), БАСУВА́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ВИБАСО́ВУВАТИ, ГЕРЦЮВА́ТИ діал.; ГОПЦЮВА́ТИ розм. (підскакувати). Гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (П. Колесник); Кінь гарний, расовий, басує, що й не вдержиш (М. Коцюбинський); Хороші в мене коні.. грають на припоні (А. Малишко); Кінь вигравав, ставав дибки, а з-під його копит сипались жмутами страшні блискавки (І. Нечуй-Левицький); Веде (Йонька) жеребця. А він вибасовує та ногами витьохкує, годі втримати (Григорій Тютюнник); Під гаківницями гопцюють коні (Словник Б. Грінченка).
ГАРЦЮВА́ТИ (на кому — їхати верхи, демонструючи зграбність, вміння), БАСУВА́ТИ на кому, ВИГРАВА́ТИ на кому, ким, ВИБАСО́ВУВАТИ на кому, ГРА́ТИ ким, ГЕРЦЮВА́ТИ на кому, діал. Кавалеристи гарцювали на розкішних скакунах (О. Ільченко); Козаки на конях жваво басували (П. Грабовський); Збоку їхали офіцери, виграючи на баских конях (І. Нечуй-Левицький); Цигани хвацько вигравали кіньми (З. Тулуб); Назустріч ішла кавалерійська румунська дивізія, граючи кіньми (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- герцювати — герцюва́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- герцювати — -юю, -юєш, недок., діал. Гарцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- герцювати — ГЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Гарцювати. – А ви, дітки, не пустуйте, Поза домом не герцюйте, Мамі збитків не творіть! (І. Франко); Навколо хати герцюють хлопці на деревляних [дерев'яних] конях (В. Словник української мови у 20 томах
- герцювати — ГЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Гарцювати. — А ви, дітки, не пустуйте, Поза домом не герцюйте, Мамі збитків не творіть! (Фр., XII, 1953, 34); Навколо хати герцюють хлопці на деревляних [дерев’яних] конях (Стеф., III, 1954, 94). Словник української мови в 11 томах
- герцювати — Герцювати, -цюю, -єш гл. = гарцювати. Ном. № 12566. Словник української мови Грінченка