1. Словник української мови у 20 томах

герцювати

ГЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал.

Гарцювати.

– А ви, дітки, не пустуйте, Поза домом не герцюйте, Мамі збитків не творіть! (І. Франко);

Навколо хати герцюють хлопці на деревляних [дерев'яних] конях (В. Стефаник);

Воно, може, й дивно комусь здається, але пощо ж такій шановній особі герцювати, як молодому козарлюці, на баскому коні? (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. герцювати — герцюва́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. герцювати — -юю, -юєш, недок., діал. Гарцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. герцювати — ГАРЦЮВА́ТИ (про коней — грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці), БАСУВА́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ВИБАСО́ВУВАТИ, ГЕРЦЮВА́ТИ діал.; ГОПЦЮВА́ТИ розм. (підскакувати). Гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (П. Словник синонімів української мови
  4. герцювати — ГЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Гарцювати. — А ви, дітки, не пустуйте, Поза домом не герцюйте, Мамі збитків не творіть! (Фр., XII, 1953, 34); Навколо хати герцюють хлопці на деревляних [дерев’яних] конях (Стеф., III, 1954, 94). Словник української мови в 11 томах
  5. герцювати — Герцювати, -цюю, -єш гл. = гарцювати. Ном. № 12566. Словник української мови Грінченка