гидитися

ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ (ГРЕ́БАТИ), ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. — Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Нечуй-Левицький); — Якщо не бридитесь, Нелю, то наллю вам до моєї чарки (Ірина Вільде); — Ви гребуєте нашими харчами. Звикли до фешенебельних ресторанів (О. Копиленко); (Степанида:) Милості просимо!.. Нашим гостюванням не гребайте! (М. Старицький); Він не міг перемогти себе, щоби сісти де-небудь у тоту нечисть та нехар, котрої гидився (І. Франко); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило йому гірш усього (Н. Кобринська); Батенькового слова мені не гербувати (Словник Б. Грінченка); — Чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? (П. Чубинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гидитися — ги́дитися дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гидитися — -джуся, -дишся, недок., діал. Гидувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гидитися — ГИ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., чого, діал. Гидувати. Ноги його боліли і тряслися, але він не міг перемогти себе, щоби сісти де-небудь у тоту нечисть та нехар, котрої гидився (І. Словник української мови у 20 томах
  4. гидитися — Ги́дитися, ги́джу́ся, -ди́шся чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гидитися — ГИ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., діал. Гидувати. Ноги його боліли і тряслися, але він не міг перемогти себе, щоби сісти де-небудь у тоту нечисть та нехар, котрої гидився (Фр., І, 1955, 287). Словник української мови в 11 томах