гидко

НЕПОРЯ́ДНО (не так, як годиться, як слід з погляду порядності), НЕДОСТО́ЙНО, НЕГІ́ДНО, НЕГА́РНО у знач. предик., НЕДО́БРЕ, НЕПРИСТО́ЙНО, ПОГА́НО у знач. предик., підсил., НЕГО́ЖЕ у знач. предик., НЕ ГОДИ́ТЬСЯ у знач. предик., перев. з інфін., ГРІХ предик., підсил. розм., ГРІ́ШНО у знач. предик., підсил. розм., ГРІ́ШКА предик., дит., НЕХО́РОШЕ рідко (недозволенно з морально-етичного боку); НЕЧЕ́СНО, БЕЗЧЕ́СНО підсил. (у суперечності з вимогами честі, порядності); НИ́ЗЬКО, ОГИ́ДНО підсил., ГИ́ДКО підсил., ЧО́РНО підсил., ПО-СВИНЯ́ЧОМУ підсил. розм., ПО-СВИ́НСЬКОМУ підсил. розм. рідше, ПО-СВИ́НСЬКИ підсил. розм. рідше (найвищою мірою непорядно, аморально, лицемірно і т. ін.). Графові донесли, буцімто пані Барбара з паном сотником недостойно поводилася (І. Ле); — Прости, друже мій! ..Так, справді, се негідно, мені сором за себе (Леся Українка); Дратують мене оті "парочки", заздрісно стає, хоч і чую, що це негарно, що недобре нарікати на свою долю (М. Коцюбинський); Ви не кричіть на мене. Це непристойно. Це некультурно (А. Шиян); Не знала вона, що то гарно, що погано, що треба робити, що ні, що соромно, що не соромно (Панас Мирний); Негоже зневажливо говорити про хліб. Народ цього не любить (І. Волошин); (Маруся:) Та не можна ж їм (ченцям) битися, рубатися. Гріх другого убивать (Панас Мирний); — Може, й грішно з таким звертатись до чоловіка, — зашепотіла, ковтаючи сльози й слова, — але ж до кого тоді? ..Тяжкою я ходжу, Свириде Яковлевичу (М. Стельмах); (Гострохвостий (до Горпини):) Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); — Помсти не бійтесь! ..Та й не буде помсти. Бо то було б безчесно (О. Гончар); Васі захотілося заплакати від образи. Його обдурили, підло і низько обдурили (В. Собко); Раптом їй стало ясно, що Клименко не помиляється. Але як вона гидко повелася з ним! (О. Гуреїв); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в київську Лавру (В. Собко); (Марта:) Ну, а де ж воно так ведеться: прийшов — не поздоровкався, напився — не подякував, по-свинячому обійшовся (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гидко — ги́дко прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. гидко — розм. 1》 Присл. до гидкий. 2》 у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гидко — ГИ́ДКО, розм. 1. Присл. до гидки́й. Над урвищем стовпилося кілька чоловік. В променях місяця .. Сахно бачила, як гидко просвічували їхні тіла (Ю. Смолич); Раптом їй стало ясно, що Клименко не помиляється. Але як вона гидко повелася з ним! (О. Словник української мови у 20 томах
  4. гидко — і гля́нути ги́дко. Дуже поганий, бридкий. Коли б вона була гарна, то мені не так було б жаль, а то ж така тобі погана, що й глянути гидко (І. Нечуй-Левицький); Він такий, що й глянути гидко (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
  5. гидко — ГИ́ДКО, розм. 1. Присл. до гидки́й. Над урвищем стовпилося кілька чоловік. В променях місяця… Сахно бачила, як гидко просвічували їхні тіла (Смолич, І, 1958, 99); Раптом їй стало ясно, що Клименко не помиляється. Але як вона гидко повелася з ним! (Гур. Словник української мови в 11 томах
  6. гидко — Гидко нар. Гадко, противно, мерзко, отвратительно, плохо. І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо чепає. Ном. № 2014. Та й гидко ти танцюєш, бабо! — Е, так довго. Ном. № 12558. Словник української мови Грінченка