1. Словник української мови в 11 томах

гидко

ГИ́ДКО, розм.

1. Присл. до гидки́й.

Над урвищем стовпилося кілька чоловік. В променях місяця… Сахно бачила, як гидко просвічували їхні тіла (Смолич, І, 1958, 99);

Раптом їй стало ясно, що Клименко не помиляється. Але як вона гидко повелася з ним! (Гур., Новели, 1951, 51);

Старий офіцер одіпхнув її, ще й налаяв дуже гидко (Н.-Лев., 1, 1956, 102).

2. у знач. присудк. сл.

[Денис:] Та й гірко ж і гидко на похмілля, всередині все аж труситься!.. (Кроп., II, 1958, 431);

— Думаєте, мені самій не гидко, що тут таке неподобство та грязюка? (Шовк., Інженери, 1956, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гидко — ги́дко прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. гидко — розм. 1》 Присл. до гидкий. 2》 у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гидко — ГИ́ДКО, розм. 1. Присл. до гидки́й. Над урвищем стовпилося кілька чоловік. В променях місяця .. Сахно бачила, як гидко просвічували їхні тіла (Ю. Смолич); Раптом їй стало ясно, що Клименко не помиляється. Але як вона гидко повелася з ним! (О. Словник української мови у 20 томах
  4. гидко — і гля́нути ги́дко. Дуже поганий, бридкий. Коли б вона була гарна, то мені не так було б жаль, а то ж така тобі погана, що й глянути гидко (І. Нечуй-Левицький); Він такий, що й глянути гидко (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
  5. гидко — НЕПОРЯ́ДНО (не так, як годиться, як слід з погляду порядності), НЕДОСТО́ЙНО, НЕГІ́ДНО, НЕГА́РНО у знач. предик., НЕДО́БРЕ, НЕПРИСТО́ЙНО, ПОГА́НО у знач. предик., підсил., НЕГО́ЖЕ у знач. предик., НЕ ГОДИ́ТЬСЯ у знач. предик., перев. з інфін., ГРІХ предик. Словник синонімів української мови
  6. гидко — Гидко нар. Гадко, противно, мерзко, отвратительно, плохо. І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо чепає. Ном. № 2014. Та й гидко ти танцюєш, бабо! — Е, так довго. Ном. № 12558. Словник української мови Грінченка