глупий

БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил., ДУРНИ́Й підсил. розм., ІДІО́ТСЬКИЙ підсил. розм., ГЛУ́ПИЙ підсил. заст. (позбавлений розумного змісту); АЛОГІ́ЧНИЙ книжн. (який суперечить логіці речей). Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха, хоч він і знав, що ці накази безглузді і лише заважають роботі штабу (П. Кочура); Недарма Ви мене сварите за мій темний та безладний лист, бо, як собі пригадую, він справді вийшов у мене зовсім неподобний (Леся Українка); Хтось назвав ім'я баби Петрихи. Це видалося таким несусвітним, що всі зареготали (П. Панч); Підпираючися тими великими іменами (Гомера, Данте, Шекспира, Гете), мов шудлами (дибами), ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (І. Франко); Нехай упаду в беззмістовній борні я, — Та слово останнє, що я напишу: Марія (М. Рильський); Чайченка тоді гарячка палила; без п'яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом. Питають: одкази його нерозумні, чудні (Марко Вовчок); Діденко, звертаючись до виступаючого, сказав: — Правильна думка, піднесена в абсолют, стане абсурдною... (П. Автомонов); — І що, не шкода було тобі продавати хатину й городець? — невідомо для чого виривається дурне питання (М. Стельмах); — Я вже читав газету, Бумаков. Знову ті ідіотські вигадки про "люк" (І. Кулик); У Києві люди звикли жити більше вночі, як удень, досить глупий се звичай (Леся Українка). — Пор. 1. безу́мний.

ПІ́ЗНІЙ (про вечір, ніч, осінь тощо), ГЛИБО́КИЙ, ЗАПІ́ЗНІЙ підсил.; ГЛУХИ́Й розм., ГЛУ́ПИЙ розм., ДО́БРИЙ розм. (перев. про ніч). Дуже пізньою добою погасло світло в Єреміїних покоях (І. Нечуй-Левицький); Осінь уже глибока стояла, вітер холодний віє, так наскрізь і пронизує (Панас Мирний); Запізня була вже осінь — потоки і ручаї По рівчаку пожовклому, по вимоклій колії... (Я. Шпорта); Глухої ночі повертається Мирон до своєї постарілої хати (М. Стельмах); Стояла глупа осінь, по вулицях роз'їздили козаки і не можна було світити світла (І. Микитенко); Припадеш вухом до землі й починаєш прислухатись: а що ж там діється в чорній глибині, де завжди морок, де ніч глупа (Є. Гуцало); Отець і син уже в добру ніч зайшли додому (І. Франко).