гній

ГНІЙ (рідина, що утворюється внаслідок гнійного запалення), МАТЕ́РІЯ спец., ГНОЯ́КА розм.; КО́ПРА діал. (в очах). Він стояв у дверях.. в мокрих від крові й гною бинтах, вкритий холодним потом (О. Довженко); Віспяна матерія; Скинув (парубок) чобіт,.. одкинув ще якусь ганчірочку в гнояці.. З великого пальця так і слезиться (А. Тесленко); Очі взялися копрою.

ГНІЙ (органічне добриво), ПЕРЕГНІ́Й, ПОГНІ́Й діал., ОБІРНИ́К діал. Відомо — щоб краще родила земля, Потрібно возити гній на поля (С. Олійник); Коли до цього суглинку додати на ямку по два цебра чорнозему з перегноєм, саджанці підуть рости (С. Донченко); На санях вивозили обірник на поле (І. Франко).

ДО́БРИВО (речовина, яку вносять у ґрунт для поліпшення живлення рослин і підвищення їх урожайності); ТУК (перев. мінеральне). І трудились люди вволю, І давали добрив полю — Вийшов добрий урожай (Г. Бойко); Гній і туки, якщо їх вносять в рівній кількості за поживними речовинами, діють на врожай сільськогосподарських культур однаково (з журналу). — Пор. 2. гній.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гній — гній іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
гній — [гн'ій] гнойу, ор. гнойеим, м. (ў) гнойі /гноуйу Орфоепічний словник української мови
гній — гною, ч. 1》 мед. Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення. 2》 с. г. Суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво. Великий тлумачний словник сучасної мови
гній — ГНІЙ, гно́ю, ч. 1. вет., мед. Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення. Витягує гній із фурункулів гаряча маса з житнього борошна, свіжого вершкового масла та молока (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
гній — Без гною не раз поле вродить, але без ласки Божої — ніколи. Без Божої помочі нічого на світі не зробиться. Гній лежить, а Бог долю держить. Хоч лінивий, а має щастя. Де гною лопатка, там хліба букатка. Вигноєне поле краще родить. До гною, не треба строю. Приповідки або українсько-народня філософія
гній — Гній, гно́ю, гно́єві, гно́єм, в гною́; гної́, гної́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гній — ГНІЙ, гно́ю, ч. 1. мед. Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення. Страшні виразки, з яких виступав гній, червоні й розпухлі від трахоми повіки.. виднілися в юрбі (Донч., III, 1956, 144). Словник української мови в 11 томах
гній — Гній, гною м. 1) Навозъ, пометь. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325. Словник української мови Грінченка