1. Словник синонімів української мови

гніздо

ГНІЗДО́ (у птахів — місце для кладки яєць і виведення пташенят), КУБЛО́. В своїм гнізді і ворона сміла (прислів'я); Заснули узгір'я, сповиті імлою, пташина вертає спочить до кубла (Уляна Кравченко).

ЖИТЛО́ (взагалі місце для перебування, проживання), КУТО́К розм., КУТ розм., ХА́ТА розм., ДАХ розм., ПОКРІ́ВЛЯ розм., СТРІ́ХА розм., ГНІЗДО́ розм., КУБЛО́ розм., КИШЛО́ розм. рідше, ЗА́ХИСТ рідше. Житло і харчі коштуватимуть їй тут тільки трохи більше ста карбованців (П. Козланюк); Бодай ніхто не дочекав в чужім кутку сидіти (приказка); Ми жебраки, Нещасні, без кута, без кусня хліба! (І. Франко); Смеркло. — Збирайтеся, бабо, — каже мама, — та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно буде (М. Коцюбинський); Кидав я мій рідний дах, щоб інше десь шукати долі (Я. Щоголів); І постає в уяві рідна стріха (О. Ющенко); Тож сам собі будиночок поставив, Що в Малині був за гніздо йому (М. Рильський); Тато жартував, що це вже, певно, останнє його кубло (П. Дорошко); Батько розказував, що колись.. ще тут розбійники жили, кишло їх у цьому яру було (Б. Грінченко); Бралося далеко за північ. Позасинали люди по своїх теплих захистах (Панас Мирний). — Пор. 1. приту́лок.

РІД (ряд поколінь, що походять від одного предка), РОДИ́НА, ДИНА́СТІЯ, ПОРО́ДА розм., ПОРІ́ДДЯ розм., ПОРІ́ДНЯ розм., КО́ДЛО зневажл., ФАМІ́ЛІЯ заст., ГНІЗДО́ заст., ПЛІД заст., ПЛЕ́М'Я заст. Розкоренився й рід Саєнків — жіноче кодло панів Польських (Панас Мирний); Він з родини розкольників (Григорій Тютюнник); Якщо вірити, то прадід прадіда, перший з династії Якимовичів, був теж дяком (О. Довженко); — Дуже я хотів би породичатися з вами.. — Породичатись, Гнате, не штука. Але ж, як говорять: не шукай вроду, а шукай породу (М. Стельмах); Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя (С. Чорнобривець); З нашої порідні не було такого (Словник Б. Грінченка); — Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко); Цар Гарівчандра.. Недавно з Сайвією одружився, Красавицею з княжого гнізда (І. Франко); Всі сусідні корольки.. Пішли в поход з своїм народом, З начинням, потрухом і плодом (І. Котляревський); (Вересай:) Хто ж ви будете, люди добрі? З якого села, роду-племені? (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гніздо — гніздо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гніздо — ГНІЗДО – КУБЛО Гніздо. 1. Місце, влаштоване або пристосоване птахами для кладки яєць і виведення пташенят; рідше – житло тварин, плазунів, комах: вороняче гніздо, гніздо ластівки, зміїне гніздо, гніздо гусениці. 2. Виводок: вовче гніздо. 3. перен. Літературне слововживання
  3. гніздо — (пташине) кубло; П. <�домашнє> вогнище, оселя; (княже) сім'я, рід; (у деталях) ТЕХ. заглибина, заглиблення, отвір; гніздечко, гніздище. Словник синонімів Караванського
  4. гніздо — [гн'іздо] -зда, м. (на) -з'д'і, мн. гн'ізда, гн'ізд два гн'ізда Орфоепічний словник української мови
  5. гніздо — Гнездо — nest, seat, pocket, socket, jack, recess, bunch — *Nest — мінеральне тіло невеликих розмірів, звичайно неправильної форми. Відносно невелике (до 1 м) локальне скупчення корисної копалини. Гірничий енциклопедичний словник
  6. гніздо — -а, с. 1》 У птахів – влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят. || Місце, пристосоване тваринами або комахами для зимівлі, виведення малят і т. ін. 2》 перен. Домашнє вогнище; оселя. || зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. гніздо — ГНІЗДО́, а́, с. 1. У птахів – влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як то гнізда будуються (Леся Українка);... Словник української мови у 20 томах
  8. гніздо — гніздо: ◊ вороняче гніздо в голові <�ма́ти> → голова Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. гніздо — Кожна птиця любить своє гніздо. Кожна людина любить свій дім. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. гніздо — А, с. Голова. Що у нього з гніздом? Він ніби з жопи виліз. Словник сучасного українського сленгу
  11. гніздо — (-а) с.; мол.; жарт. Унітаз. ПСУМС, 18. Словник жарґонної лексики української мови
  12. гніздо — див. барліг; кубло; оселя; яма Словник синонімів Вусика
  13. гніздо — зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня... Фразеологічний словник української мови
  14. гніздо — Гніздо́, -да́, -ду́, в -зді́; гні́зда, гнізд Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. гніздо — ГНІЗДО́, а́, с. 1. У птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як то гнізда будуються (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  16. гніздо — Гніздо, -да с. 1) Гнѣздо. Всяка пташка своє гніздо знає. Ном. № 9480. 2) Въ толчеѣ для проса: углубленіе, гдѣ лежить зерно. Харьк. (Залюб.). 3) Солома, лежащая въ жлукті. Мил. 18. 4) = містище. Вх. Зн. 36). 5) ?... Словник української мови Грінченка