годити

ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. (задовольняти чиїсь смаки, вимоги); ПРИСЛУГО́ВУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ГУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИСЯ кому і без додатка, УПАДА́ТИ біля (коло) кого, ОБВИВА́ТИСЯ біля (коло, навколо) кого, рідше, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) біля (коло, навколо) кого, розм., ТУПЦЮВА́ТИ біля (коло) кого, розм., ТУ́ПЦЯТИ біля (коло) кого, розм., НАДСКА́КУВАТИ біля (коло) кого, розм., ЗАСКА́КУВАТИ біля (коло) кого, діал. (улесливо запобігаючи перед ким-небудь, задовольняти всі бажання, примхи); ВОЗИ́ТИСЯ з ким, розм., НОСИ́ТИСЯ з ким, розм., ПА́НЬКАТИСЯ з ким., розм., ЦЯ́ЦЬКАТИСЯ з< ким, розм., МАНІ́ЖИТИСЯ з ким, розм., ПА́НЬКАТИ коло кого, кому, заст. (потурати всім примхам). — Док.: догоди́ти, угоди́ти (вгоди́ти), приподо́битися, потра́фити, потра́пити, прислужи́ти, прислужи́тися. Трохи ніяково було йому за свою запобігливість.., але, зрештою, така красуня перед вами, хіба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, годити їй в усьому (О. Гончар); Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко); Палив (Юрішко) панам груби, прислужувався, приподоблювався, не одно витерпів (Г. Хоткевич); Знав Агапіт, що християнство.. виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям (П. Загребельний); (Бруклі:) Тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Леся Українка); Насипає (Віталик) з банки перед Тонею мідій.., сам їх розлущує і подає дівчині, подає трохи аж недбало, щоб вона не зазналась, не подумала, що він так уже біля неї упадає та прислуговує (О. Гончар); Батько, як хміль коло верби, коло неї обвивався (Грицько Григоренко); Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький); Край стола сидить Мотря.., а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї (А. Кримський); — Це вони так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті(І. Нечуй-Левицький); Коли мав (Онуфрій) у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: — Прошу їсти (О. Кобилянська); Він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому, хоч в душі погорджував ним (І. Франко); Малі діти возилися з нею без кінця, робили їй ляльок, вирізали з паперу квіти (О. Іваненко); — Спасибі, що хати не мина (становий). — Ще б не минав, як ви з ним отак носитесь та годите йому, неначе тій болячці! (Панас Мирний); Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); Посадовить (Левко) її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (М. Стельмах); Так будем панькати всі коло нього, Що справді здасться сам собі він паном (П. Куліш). — Пор. підлабу́знюватися.

НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. (щодо відрядної роботи — наймати, домовляючись про плату за всю роботу). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), узя́ти (взя́ти), згоди́ти, набра́ти, підряди́ти, договори́ти, зряди́ти, поряди́ти. Війна для нього, як і для багатьох кореспондентів Америки, де й солдатів наймають, була періодом високого заробітку (Я. Баш); — Нехай собі із другого села беруть (на жнива), а ми подивимося та підождемо (Панас Мирний); Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (І. Нечуй-Левицький); Пан звелів набирати селян у свій двір (І. Нечуй-Левицький); Тут Ївга й мотнеться: і сюди пошле, й туди сама збігає, там купила, тут найняла, тут підрядила — і все у неї справно (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збудую (хату), уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (А. Головко).

ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм., ЗАВИ́ЛЮВАТИ перед ким, розм., РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., СТЕЛИ́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ перед ким, підсил. розм., ПЛАЗУВА́ТИ перед ким, підсил. розм., ОГИНА́ТИСЯ перед ким, розм. рідше, ПІДЛА́ЗИТИ до (під) кого, фам., ПІДЛІЗА́ТИ до (під) кого, фам., ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (ПІД'ЇЗДИ́ТИ) фам., ПІДКО́ЧУВАТИСЯ фам., ЛАТА́ТИСЯ фам., МА́ЗАТИСЯ фам., ПІДСИПА́ТИСЯ фам., ПІДМО́ЩУВАТИСЯ до (під) кого, фам., ЛАКЕ́ЙСТВУВАТИ перед ким, зневажл., НИЗЬКОПОКЛО́ННИЧАТИ перед ким, зневажл., ПІДЛИ́ЗУВАТИСЯ зневажл., ЛИЗА́ТИСЯ зневажл., ЛИЗОБЛЮ́ДНИЧАТИ без додатка, зневажл.; ПІДДО́БРЮВАТИ (ПІДДОБРЯ́ТИ рідше) кого, ПІДДО́БРЮВАТИСЯ (ПІДДОБРЯ́ТИСЯ) розм., ПРИДО́БРЮВАТИСЯ (ПРИДОБРЯ́ТИСЯ) також кому, розм., ПРИМИ́ЛЮВАТИСЯ (ПРИМИЛЯ́ТИСЯ) розм., ПРИМА́ЗУВАТИСЯ розм., ПІДМА́ЗУВАТИСЯ розм., МАСТИ́ТИ кого, розм., ПІДМА́ЩУВАТИ кого, розм., ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ (ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ) кому, діал. (подарунками, послугами); ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ, ЛЕСТИ́ТИСЯ, ПІДЛЕ́ЩУВАТИ (ПІДЛЕЩА́ТИ) кого, ОБЛЕ́ЩУВАТИ кого, УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ) кого, УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ) кого, ПРИЛЕ́ЩУВАТИСЯ (ПРИЛЕЩА́ТИСЯ) розм., ЛА́ЩИТИСЯ розм., ПІДЛА́ЩУВАТИСЯ розм., ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ (ПРИЛАЩА́ТИСЯ) розм., ЛА́СТИТИСЯ розм., РОЗСИПА́ТИСЯ перед ким і без додатка, розм. (лестощами, вихвалянням). — Док.: підлабу́знитися, запобі́гти, підби́тися, підли́пнути, підсу́нутися, розпросте́ртися, розстели́тися, розпласта́тися, підлі́зти, під'ї́хати, підкоти́тися, підлата́тися, підси́патися, підмости́тися, підлиза́тися, піддобри́ти, піддобри́тися, придобри́тися, примилитися, прима́затися, підма́затися, підмасти́ти, приподо́битися, підлести́тися, підлести́ти, облести́ти, улести́ти (влести́ти), прилести́тися, підла́щитися, підла́ститися, прила́щитися, розси́патися. — Щось ти вже надто його вихваляєш, аж незручно за тебе. Якщо так і на людях, то ще скажуть, що підлабузнюєшся... (С. Добровольський); "Хіба ж не в них, не в оцих руках, — думає вона, — вся сила й багатство трудової людини, яка добуває ними не тільки свій хліб, а ще й можливість ні перед ким не запобігати" (О. Гончар); — Нічого, Галю, по чужих людях тинятися та їх ласки запобігати (Панас Мирний); (Хведоска:) Мамочко, чи ви тепер добренькі?.. (Хотина:) Та чого це ти так лабузнишся? (М. Кропивницький); — Підіб'юсь під нового (сотника) та й буду над ним орудувати (Г. Квітка-Основ'яненко); (Старшина:) Чутка йде, що на панів ніби пошесть яка напала, що все до мужиків підсовуються (М. Кропивницький); Весь час вертиться (економ) і завилює тут перед пані (С. Васильченко); (Нечай:) В Парижі інтелігенція привітала російського царя, розпростерлась перед ним (Л. Смілянський); Вернеться (Санька) із грамотою, з почестями. Всі тоді будуть стелитися перед нею, ніхто не посміє перечити, духу її будуть боятися (К. Гордієнко); Він начальство, мов жердину Чорна гусінь, обвива. Розпластається, розтане, Треба — стане дубала, В душу влізе, і пристане, І прилипне, як смола (С. Воскрекасенко); Всі його тут поважали, всі плазували перед ним (О. Донченко); Я вже бачив, що і він, і вчитель огиналися перед шляхтою, яка, може, і не варта їх (П. Панч); Отут вороги його і підлізли під справничого письмоводителя (Г. Квітка-Основ'яненко); Захар умів.. під'їхати, коли йому було треба, й він хвалився дома жінці.., що ніхто проти нього не встоїть (Грицько Григоренко); — А ти підкотися де просьбою, та й могорича не шкодуй (М. Стельмах); — Годі до мене лататися, — задихаючись, сказав він (В. Собко); — Кульгавий до тебе не мажеться? Яків? — Так. Заглядає в душу (Ю. Яновський); — А хто тебе обирав?.. Підсипався до начальства, отож тебе й "рекомендували"... (І. Муратов); Побачив (Охрім), що Еней гнівиться, До його зараз підмостивсь (І. Котляревський); Не тільки Катков, а й усі, кого Толстой облагодіяв.. за те, що вони лакействували перед ним, теж не відповідали навіть на його візити (В. Канівець); — Підлізли такі-сякі до старого, .. підлизалися до його, що він їм так сказав городу узять (А. Тесленко); Не такий Василь Порох, щоб лизався... (Панас Мирний); — Знає (Палажка), як піддобрити отого чорта. З такою не пропадеш... (С. Журахович); — Воно так добре ближче жити, частіше до батька ходить, піддобрюваться, підлещуваться, — говорила Степанида Сидорівна (І. Нечуй-Левицький); — Хотілося цементиком до вас піддобритися (В. Дрозд); — Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер. — Не придобряйся, знаю, — буркнув Матвій (І. Цюпа); (Бавмерт (трохи зляканий, примилюється):) Ну дивись, я ж тобі півничка приніс (переклад Лесі Українки); — Вони говорять, що Едіт Гартман примазується до росіян і зрадила Німеччину (В. Собко); Він тепер бачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Панас Мирний); У батьків нашого поштаря не було чим підмастити попа, і він дав ім'я немовляті — Венедикт (О. Донченко); Стали мужики-лизуни добритися до панів (Словник Б. Грінченка); (Галіма:) Я знаю, що в тебе незалежний маєток і тобі нема потреби приподоблюватися, щоб зробити кар'єру (В. Самійленко); (Юда:) Учитель мав улюбленців між нами, ми, зуби зціпивши, їм догоджали, щоб приподобитись йому хоч тим (Леся Українка); — Яка з вас хазяєчка, паніматко! Яка з вас господиня! — лестивсь до неї становий (І. Нечуй-Левицький); Привселюдно від імені всієї трупи висловив (Садовський) йому подяку. Це підлестило молодого багача (Ф. Бурлака); Щодня їх водили на допит, вимагали якихось нових зізнань, нових свідчень, улещали, залякували (М. Олійник); Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась (І. Франко); Ти змалку так любив мене, як пугу пес; Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); Гнат підлащувався до Явдохи, бо вона була матір'ю його Насті (М. Коцюбинський); Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого (Л. Глібов); Всім попівським серцем і глибокою попівською кишенею щиро горнувся, ластився і липнув (до пана) далекоглядний отець Варлам (О. Ільченко). — Пор. 1. годи́ти.