1. Словник синонімів української мови

годі

ДО́СИТЬ присудк. сл. (перев. з побажанням, наказом закінчити, припинити щось), ДОВО́ЛІ, ВИ́СТАЧИТЬ, ГО́ДІ розм., БУ́ДЕ розм., ВСЕ (УСЕ́) розм., КІНЕ́ЦЬ розм., БА́СТА розм., ШАБА́Ш розм., ДО́СТА розм. — Досить тобі тинятися без діла (З. Тулуб); — Іване Володимировичу! Доволі, — розгубився отець Христофор. — Погарячкували, й годі (О. Довженко); — Думаєш, так їздитимеш на мені, як і раніше? Ні, вистачить уже. Увірвалося (Григорій Тютюнник); Нешвидко встав старший та й каже: "Ще, може, хоче хто сказать?" — "Не треба! буде! і так гоже!" (Панас Мирний); — Не заглядала йому в паспорт, на зарплатню його не жаднилась, — покохала, і все (О. Гончар); — Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, — обернувсь старшина до Гната, — щоб мені не було межи вами незгоди! В мене нема довго! Раз-два — кінець! (М. Коцюбинський); — Ресорки легкі, кінь добрий, дмухнемо до мого приятеля у Талалаїв, а там у якесь велике місто, і баста (В. Земляк); — Ну, тепер, братику, кінець! — рішуче проговорив Тимошка.. — Проголосували — і шабаш, нічого не зробиш (В. Винниченко); Товариші дали знати, що вже годі, доста безділля, пора відробляти згаяний час (Г. Хоткевич).

НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм. (не під силу, немає фізичних або моральних сил для чого-небудь); НЕВИ́ДЕРЖКА кому і без додатка, з інфін. і без нього, розм. (не можна далі витримати, стерпіти кого-, чого-небудь). Вицвіли в матері очі від чекання, сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо (О. Довженко); Заки Аркадій вирішував, паламар підтюпцем перший вбіг на подвір'я. Завертати було вже ніяк (Ірина Вільде); З ним був такий випадок, ..який.. і досі лишив у нього спомин, як про щось важке, непереможне, сліпе, з чим годі боротись (М. Коцюбинський); Нудною, нецікавою здалась би та розмова. Але поза словами в ній була якась краса, яку несила висловить (М. Рильський); Ходить серед нас людина, живе з своїм болем, і помогти незмога (П. Загребельний); Врешті, як уже неспромога стало пити навлежачки, згадали про пілотки та заходилися черпати ними... (Н. Тихий); Вже мені й жити з ним невидержка! (А. Кримський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годі — Годиться, треба, слід [IV] — Годі — важко, трудно, неможливо, вистачить (див. словник Желехівського, т. І, стор. 147) у поясненнях викладене: «годиться, треба, слід» (528), тобто якраз навпаки. Словник з творів Івана Франка
  2. годі — го́ді присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. годі — ч. досить, вистачить, буде, хопить; (купити) ПР. нема як, не можна; (!) Словник синонімів Караванського
  4. годі — присудк. сл., розм. 1》 Досить, вистачить. Та й годі — і тільки, та й усе. 2》 тільки з інфін. Не можна, немає можливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. годі — ГО́ДІ, присл., розм. 1. Досить, вистачить. На сей раз годі, ніколи, вибачайте (Т. Шевченко); – Ну, годі вже, годі, угамуйся (Д. Мордовець); – Годі бродити світом! (Василь Шевчук). 2. тільки з інфін. Не можна, немає можливості. Словник української мови у 20 томах
  6. годі — I (вигук), амба, буде, вистачить, доволі, досить, кінець, кінчай, край Фразеологічні синоніми: і годі; і доволі; і досить; і край; та й годі; та й край II див. багато Словник синонімів Вусика
  7. годі — ли́хо та й го́ді. Уживається для вираження досади, жалю, незадоволення тощо; погано, неприємно і т. ін. Ніяк не розбере, що йому товкуєш (пояснюєш). Лихо та й годі! (Г. Квітка-Основ’яненко); Мені не спалося; лихо та й годі дожидатись було! (Марко Вовчок). Фразеологічний словник української мови
  8. годі — Го́ді, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. годі — ГО́ДІ, присудк. сл., розм. 1. Досить, вистачить. На сей раз годі, ніколи, вибачайте (Шевч., VI, 1957, 204); — Гнобили нас. — Годі! Смерть буржуям! (Головко, 1, 1957, 66). ◊ Та й го́ді — і тільки, та й усе. Словник української мови в 11 томах
  10. годі — Годі нар. 1) Полно, довольно, баста. Та годі сидіти, та пора летіти. Мет. От Іван і годі її стріляти. Рудч. Ск. І. 13.6. Ждала, ждала, та й годі сказала. Ном. № 5628. 2) Дальше нечего сказать, баста, да и только. Добре мені так, що годі. МВ. І. 15. Словник української мови Грінченка