голубитися

ПЕ́СТИ́ТИСЯ (ПЕ́СТУВАТИСЯ) коло кого і без додатка (ласками намагатися викликати чиюсь прихильність, любов тощо); ЛА́СТИТИСЯ, ЛА́ЩИТИСЯ, ЛЕ́СТИТИСЯ, ГОЛУ́БИТИСЯ до кого, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯ до кого, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ до кого, ПРИЛАЩА́ТИСЯ до кого, розм. (виражаючи ніжність до когось); ГОРНУ́ТИСЯ до кого, коло кого, ПРИГОРТА́ТИСЯ до кого, ТУЛИ́ТИСЯ до кого, коло кого, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ (ПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ) до кого, ХИЛИ́ТИСЯ до кого, ПРИХИЛЯ́ТИСЯ до кого, ПРИПАДА́ТИ до кого, ПІДГОРТА́ТИСЯ до кого, розм. (ніжно притискатися до кого-небудь); ЛИ́ПНУТИ до кого, розм., ПРИЛИПА́ТИ до кого, розм. (перев. без прихильності у відповідь). А дитиною мав ти такі чудово ніжні губенята й умів-єсь так любо й щиро пеститися коло матері (О. Кобилянська); Свиня підійшла, Хрюка та облизує його, а він думає, що се жінка колонього пестується (Г. Квітка-Основ'яненко); (Володимир:) Мушу я свій город захищати! Пусти мене, мамуню! (Ластиться до матері) (І. Кочерга); Ти змалку так любив мене, як пугу пес, Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); І лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (І. Франко); — Не треба, Хомо, від мене тетеритись, коли я до тебе голублюсь (Є. Гуцало); — Нема таких річей, щоб його (щастя) розказати, — так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Г. Квітка-Основ'яненко); Катря так прилащалася до Килини, так почала примовляти, що та взяла до рук чашку і механічно випила з неї усе молоко (В. Кучер); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки (Григорій Тютюнник); — Соколе мій, козаче! — каже Катря, пригортаючись до його, — коли ж ти вернешся? (Марко Вовчок); Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього, м'які й теплі (З. Тулуб); Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" (приказка); Як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась (Орина) (П. Куліш); Цілує (Антей) її, вона прихиляється до нього з виразом невинно ображеної дитини (Леся Українка); До вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина (М. Стельмах); Щось шепочучи, підгорталася (Маруся) ближче до опришка (Г. Хоткевич); З Наталкою він не товаришує, навіть у її бік не дивиться в класі, зате вже вона липне до нього, як до рідного брата (Є. Гуцало); Скільки не зачіпала вона — я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (С. Васильченко).

ПЕ́СТИ́ТИСЯ (обмінюватися пестощами), ГОЛУ́БИТИСЯ, ПЕ́СТУВАТИСЯ розм., МИЛУВА́ТИСЯ фольк., ЛЮБУВА́ТИСЯ діал. В сінях почулися кроки матері, і молода жінка відскочила від чоловіка. Не випадає при матері пеститись (В. Гжицький); (Горпина (до Василя):) Тобі б все тільки аби цілуватись та голубитись (М. Кропивницький); І увесь день на тім пройшов, що усе вони пестувалися (Г. Квітка-Основ'яненко); Довго ще вони (Чіпка і Галя) любувалися та милувалися (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голубитися — голу́битися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. голубитися — Милуватися, пестуватися, лащитися, пеститися, тулитися, горнутися, пригортатися. Словник синонімів Караванського
  3. голубитися — -блюся, -бишся; мн. голубляться; недок. Голубити (у 1 знач.) один одного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. голубитися — ГОЛУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. голу́бляться; недок. Голубити (у 1 знач.) один одного. А молоді знай собі голубляться та милуються (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. голубитися — ГОЛУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. голу́бляться; недок. Голубити (у 1 знач.) один одного. А молоді знай собі голубляться та милуються (Кв.-Осн., II, 1956, 55). Словник української мови в 11 томах
  6. голубитися — Голубитися, -блюся, -бишся гл. Нѣжиться, ласкаться, голубиться. Нам можно без гріха і любитися і голубитися. Кв. Словник української мови Грінченка