голубити
ВИНО́ШУВАТИ (довго, детально обмірковувати думку, ідею тощо), ПЛЕКА́ТИ, КОХА́ТИ, ВИКО́ХУВАТИ, ГОЛУ́БИТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, НОСИ́ТИ (про мрію, надію — мати, містити в собі, зберігати). — Док.: ви́носити, ви́плекати, ви́кохати. Він уже давно виношував думку заснувати в селі кооперацію (В. Речмедін); Плекав (Мамай) одвічну мрію: не воювати, не гарбати, не ярмити нікого (О. Ільченко); Вони вчилися, подругували, вкупі кохали свої молоді заміри (Дніпрова Чайка); (Конон:) Я вже більш трьох років викохую у своїм розумі думку про те, щоб вернутись у рідне село (М. Кропивницький); Голублячи таку думку в серці, непримітно переходив він безкраї степи без утоми (Панас Мирний); Пестила (Маланка) мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа, жорстока, збунтувалась і втікла з рук (М. Коцюбинський); Заньковецька все життя леліяла мрію зіграти Катерину в "Грозі" (М. Рильський); Де батько впав і мати де — не знає Ганна й досі. А дід Ілько все жде, все жде, надію в серці носить (П. Дорошенко).
ПЕ́СТИ́ТИ (ПЕ́СТУВАТИ) (виявляти свою любов, гладячи, цілуючи когось), ГОЛУ́БИТИ, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, НІ́ЖИТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, МИЛУВА́ТИ фольк., ЛЮБУВА́ТИ розм., ПРИЛА́СКУВАТИ рідше; ЛА́ЩИТИ, ПРИЛА́ЩУВАТИ (перев. тварин). Вона пригортала відважне хлоп'я, пестила його і цілувала, мов рідне (Я. Баш); Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить (пісня); (Оленка:) Татку! Іван радісно обнімає її, приголублює (О. Левада); — Матір одягну, як паню, і буду її ніжити й пестувати... (Г. Квітка-Основ'яненко); Колисала-леліяла мамка дитиночку, Так му файно заспівала — любий мій синочку (пісня); Стара як обійняла її, то й з рук не випускає, цілує й милує та любує (Марко Вовчок); Треба вола приласкувати, як запрягаєш (Словник Б. Грінченка); Він ходить між корів, підійде до одної, до другої скотини — лащить їх (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- голубити — (виявляти якось ніжність до когось) пестити, ніжити, милувати, леліяти. Словник синонімів Полюги
- голубити — голу́бити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- голубити — Блю, -биш. Проявляти ніжність, ласку; пестити, а також переносно. І хлопці жвавії танцюють, Дівчат голублять і милують (С.Руданський); Вона забула, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло, і голубила цю мрію, і жила нею (Б.Грінченко). Літературне слововживання
- голубити — Пестити, пестувати, лащити, приголублювати, жалувати, пригортати, милувати, ніжити; (надію) плекати, виношувати. Словник синонімів Караванського
- голубити — [гоулубиетие] -бл'у, -биеш, гоулубл'ат'; нак. -уб, -убтеи Орфоепічний словник української мови
- голубити — -блю, -биш; мн. голублять; недок., перех. 1》 Проявляти ніжність, ласку; пестити. || З ласкою припадати до чого-небудь, гладити що-небудь. 2》 перен. Любовно виношувати, плекати (надію, мрію тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- голубити — ГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. голу́блять; недок. 1. кого. Виявляти ніжність, ласку; пестити. І хлопці жвавії танцюють, Дівчат голублять і милують (С. Руданський); Василина хапає синка на руки, голубить його, цілує, мов хтозна й коли бачила (І. Вирган); // що. Словник української мови у 20 томах
- голубити — Нехай той мене голубить, а хто вірно мене любить. Каже дівчина про парубків. Приповідки або українсько-народня філософія
- голубити — див. балувати; пестити; прихиляти Словник синонімів Вусика
- голубити — Голу́бити, -блю, -биш, -блять; голу́б, -лу́бмо, -лу́бте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голубити — ГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. голу́блять; недок., перех. 1. Проявляти ніжність, ласку; пестити. І хлопці жвавії танцюють, Дівчат голублять і милують (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
- голубити — Голубити, -блю, -биш гл. 1) Ласкать, нѣжить, лелѣять, голубить. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 176. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала. Мир. ХРВ. 389. 2) Лелѣять, питать (мысли, надежды). Словник української мови Грінченка