1. Словник української мови в 11 томах

голубити

ГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. голу́блять; недок., перех.

1. Проявляти ніжність, ласку; пестити.

І хлопці жвавії танцюють, Дівчат голублять і милують (Рудан., Тв., 1956, 80);

Василина хапає синка на руки, голубить його, цілує, мов хтозна й коли бачила (Вирган, В розп. літа, 1959, 281);

// 3 ласкою припадати до чого-небудь, гладити що-небудь.

Хлопець голубить дужу бархатну шию, зазирає коневі у вічі (Донч., І, 1956, 99);

*Образно. Сходило сонце, голублячи землю теплом (Трип., Дорога.., 1944, 65).

2. перен. Любовно виношувати, плекати ( надію, мрію тощо).

Голублячи таку думку в серці, непримітно переходив він безкраї степи без утоми (Мирний, II, 1954, 76);

Сучасним ти гориш. Голубиш ідею здійснення мети (Тич., До молоді.., 1959, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голубити — (виявляти якось ніжність до когось) пестити, ніжити, милувати, леліяти. Словник синонімів Полюги
  2. голубити — голу́бити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. голубити — Блю, -биш. Проявляти ніжність, ласку; пестити, а також переносно. І хлопці жвавії танцюють, Дівчат голублять і милують (С.Руданський); Вона забула, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло, і голубила цю мрію, і жила нею (Б.Грінченко). Літературне слововживання
  4. голубити — Пестити, пестувати, лащити, приголублювати, жалувати, пригортати, милувати, ніжити; (надію) плекати, виношувати. Словник синонімів Караванського
  5. голубити — [гоулубиетие] -бл'у, -биеш, гоулубл'ат'; нак. -уб, -убтеи Орфоепічний словник української мови
  6. голубити — -блю, -биш; мн. голублять; недок., перех. 1》 Проявляти ніжність, ласку; пестити. || З ласкою припадати до чого-небудь, гладити що-небудь. 2》 перен. Любовно виношувати, плекати (надію, мрію тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. голубити — ГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. голу́блять; недок. 1. кого. Виявляти ніжність, ласку; пестити. І хлопці жвавії танцюють, Дівчат голублять і милують (С. Руданський); Василина хапає синка на руки, голубить його, цілує, мов хтозна й коли бачила (І. Вирган); // що. Словник української мови у 20 томах
  8. голубити — Нехай той мене голубить, а хто вірно мене любить. Каже дівчина про парубків. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. голубити — див. балувати; пестити; прихиляти Словник синонімів Вусика
  10. голубити — ВИНО́ШУВАТИ (довго, детально обмірковувати думку, ідею тощо), ПЛЕКА́ТИ, КОХА́ТИ, ВИКО́ХУВАТИ, ГОЛУ́БИТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, НОСИ́ТИ (про мрію, надію — мати, містити в собі, зберігати). — Док.: ви́носити, ви́плекати, ви́кохати. Словник синонімів української мови
  11. голубити — Голу́бити, -блю, -биш, -блять; голу́б, -лу́бмо, -лу́бте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. голубити — Голубити, -блю, -биш гл. 1) Ласкать, нѣжить, лелѣять, голубить. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 176. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала. Мир. ХРВ. 389. 2) Лелѣять, питать (мысли, надежды). Словник української мови Грінченка