1. Словник синонімів української мови

гольник

ХВО́Я збірн. (голчасте або лускоподібне листя сосни, ялини, модрини і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ, ШПИЛЬКИ́, ГОЛКИ́, ЧЕ́ТИНА діал., ЧЕ́ТИННЯ діал., ФО́Я діал.; ГОЛЬНИ́К діал. (опале). Високі сосни п'ялись до неба, стовбури їхні світилися засохлою живицею, і повітря пахло хвоєю (Є. Гуцало); З ялин осипалася глиця (І. Муратов); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (С. Чорнобривець); Ні початку зелені, ні краю... Кримські сосни голками дзвенять (Г. Бойко); Навколо попід стінкою колиби лежала четина, на якій спали робітники (А. Турчинська); На верху накладемо четиння, щоби вітер не провівав та щоби поломінь не вибух (І. Франко); Все сухе. І стовбури дерев, і віками сипана на землю фоя, і низенькі віти (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гольник — гольни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гольник — -а, ч. 1》 Коробочка або подушечка, де зберігаються швацькі голки. 2》 діал. Опала хвоя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гольник — ГОЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Коробочка або подушечка для швацьких голок. З рогу оленя виробляли порохівниці, протички, гольники (з наук.-попул. літ.). 2. у́, ч., збірн. Опала хвоя. Для мульчування можна використовувати тирсу, гольник, рейки (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. гольник — ГОЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Коробочка або подушечка, де зберігаються швацькі голки. 2. діал. Опала хвоя. Словник української мови в 11 томах