гольник

Значення в інших словниках

1. гольник — гольни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. гольник — ГОЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Коробочка або подушечка для швацьких голок. З рогу оленя виробляли порохівниці, протички, гольники (з наук.-попул. літ.). 2. у́, ч., збірн. Опала хвоя. Для мульчування можна використовувати тирсу, гольник, рейки (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. гольник — ХВО́Я збірн. (голчасте або лускоподібне листя сосни, ялини, модрини і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ, ШПИЛЬКИ́, ГОЛКИ́, ЧЕ́ТИНА діал., ЧЕ́ТИННЯ діал., ФО́Я діал.; ГОЛЬНИ́К діал. (опале). Словник синонімів української мови
4. гольник — ГОЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Коробочка або подушечка, де зберігаються швацькі голки. 2. діал. Опала хвоя. Словник української мови в 11 томах