горобина

ГОРОБИ́НА (дерево з оранжево-червоними гронами ягід), СКО́РУХ (СКОРУ́ХА) діал., СКОРУШИ́НА діал., ШКОРУ́Х діал. Вітер.. гойдав багряні брості горобини (А. Шиян); Тетяна задумалася, уперла очі у корч скоруха (Н. Кобринська); Як скоруха перецвіла, а явір зігнувся, Ти на мене, файний хлопче, як сова надувся (коломийка); У червонім намисті шумить край ріки скорушина (А. Турчинська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горобина — гороби́на 1 іменник жіночого роду дерево гороби́на 2 іменник жіночого роду ягоди збірн. Орфографічний словник української мови
  2. горобина — -и, ж. 1》 Дерево з оранжево-червоними ягодами, які ростуть гронами. 2》 Ягоди цього дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горобина — ГОРОБИ́НА, и, ж. 1. Дерево або кущ родини розових із яскраво-червоними або жовтогарячими ягодами, які ростуть гронами. Хата була стара, напівзруйнована, з одного боку – ясени, з другого – сливник та горобина (С. Словник української мови у 20 томах
  4. горобина — Дерево або кущ родини розових; росте в лісах і лісових заростях пн. півкулі; залежно від виду листки суцільні, зубчасті або непарноперисті зубчасті; квітки білі, зібрані в щиток; плоди їстівні, червоні; цінна м'яка деревина, з кори одержують дубильні речовини. Універсальний словник-енциклопедія
  5. горобина — ГОРОБИ́НА, и, ж. 1. Дерево з оранжево-червоними ягодами, які ростуть гронами. Хата була стара, напівзруйнована, з одного боку — ясени, з другого сливник та горобина (Вас., IV, 1960, 10); Горобина звичайна. Словник української мови в 11 томах
  6. горобина — Верхня частина вітряка голландського типу, т. зв. шатровки. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. горобина — Горобина, -ни ж. Рябина, Sorbus Aucuparia L. Анн. 336. Вх. Пч. І. 13. Горобина роскинула зелений намет і рясно на їй ягід червоно-злотих. МВ. І. 156. Обступили стару, як горобці горобину. МВ. (О. 1862. III. 69). Словник української мови Грінченка