горобина
ГОРОБИ́НА, и, ж.
1. Дерево або кущ родини розових із яскраво-червоними або жовтогарячими ягодами, які ростуть гронами.
Хата була стара, напівзруйнована, з одного боку – ясени, з другого – сливник та горобина (С. Васильченко);
Все південне узбіччя гори, до самого вершечка, покривали кущі калини та горобини (Ірина Вільде);
Стояв ясний осiннiй день, горобина палала пiд сонцем, неначе велетенське багаття (О. Гончар).
2. збірн. Ягоди цього дерева.
Хоч би де замріла Квіточка одна, Тільки й червоніє, Що горобина (Я. Щоголів);
Червоніли в поріділому плетиві гілок кетяги глоду та горобини (В. Козаченко);
Він [хлопчик] ішов задом наперед, водночас витягаючи навпомацки із торби ягоди горобини і засовуючи сороці в дзьоба (Ю. Логвин).
△ (1) Чорноплі́дна гороби́на – кущ родини розових із ягодами чорного кольору із сизим нальотом; аронія.
Багаті на корисні речовини листки чайних кущів, квітки й листки гречки, японської софори, плоди шипшини, чорноплідної горобини є сировиною для виробництва медичних препаратів (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- горобина — гороби́на 1 іменник жіночого роду дерево гороби́на 2 іменник жіночого роду ягоди збірн. Орфографічний словник української мови
- горобина — -и, ж. 1》 Дерево з оранжево-червоними ягодами, які ростуть гронами. 2》 Ягоди цього дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горобина — Дерево або кущ родини розових; росте в лісах і лісових заростях пн. півкулі; залежно від виду листки суцільні, зубчасті або непарноперисті зубчасті; квітки білі, зібрані в щиток; плоди їстівні, червоні; цінна м'яка деревина, з кори одержують дубильні речовини. Універсальний словник-енциклопедія
- горобина — ГОРОБИ́НА (дерево з оранжево-червоними гронами ягід), СКО́РУХ (СКОРУ́ХА) діал., СКОРУШИ́НА діал., ШКОРУ́Х діал. Вітер.. гойдав багряні брості горобини (А. Шиян); Тетяна задумалася, уперла очі у корч скоруха (Н. Словник синонімів української мови
- горобина — ГОРОБИ́НА, и, ж. 1. Дерево з оранжево-червоними ягодами, які ростуть гронами. Хата була стара, напівзруйнована, з одного боку — ясени, з другого сливник та горобина (Вас., IV, 1960, 10); Горобина звичайна. Словник української мови в 11 томах
- горобина — Верхня частина вітряка голландського типу, т. зв. шатровки. Архітектура і монументальне мистецтво
- горобина — Горобина, -ни ж. Рябина, Sorbus Aucuparia L. Анн. 336. Вх. Пч. І. 13. Горобина роскинула зелений намет і рясно на їй ягід червоно-злотих. МВ. І. 156. Обступили стару, як горобці горобину. МВ. (О. 1862. III. 69). Словник української мови Грінченка