горобиний
ГОРОБИ́НИЙ, а, е.
Прикм. до горобе́ць.
Павлик .. дер горобці в повітках .. і раз прибіг до батька й приніс пучок козельків і повне гніздо горобиних голоцюцьків (І. Нечуй-Левицький);
Зірвався [Ярослав] на рівні ноги, розмахнувся плечем і навідліг жбурнув її [пляшку] у горобину зграю (І. Волошин);
* У порівн. Дітвора, як горобина зграя, налетіла й юрмилася біля пастушка (К. Гриб);
// Належний горобцеві.
На бантинах цвiрiнькали горобцi, i з соломи скрiзь стирчало пiр'я горобиних гнiзд (В. Винниченко);
Пронька безпомилково, з першого погляду може відрізнити сорочаче яйце від ґавиного, ластівчине від горобиного (О. Донченко);
// у знач. ім. гороби́ні, них, мн. Те саме, що горобцеподі́бні.
У дроздів, піночок та інших горобиних малюки щойно злетіли з гнізд, за що й називають їх зльотками (із журн.).
Значення в інших словниках
- горобиний — гороби́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- горобиний — -а, -е. Прикм. до горобець. || Належний горобцеві. || у знач. ім. горобині, -них, мн. Те саме, що горобцеподібні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горобиний — із (на) за́ячий (гороб’я́чий, гороби́ний, жа́б’ячий) скік. Дуже мало. На новий рік прибавилось дня на заячий скік (Укр.. присл..); Там того поля — на заячий скік! (Укр.. присл..); — Все прочитали, отче?... Фразеологічний словник української мови
- горобиний — Гороби́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горобиний — ГОРОБИ́НИЙ, а, е. Прикм. до горобе́ць. Зірвався [Ярослав] на рівні ноги, розмахнувся плечем і навідліг жбурнув її [пляшку] у горобину зграю (Вол., Місячне срібло, 1961, 190); // Належний горобцеві. Словник української мови в 11 томах
- горобиний — Горобиний, -а, -е 1) Воробьиный. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. МВ. І. 140. 2) горобина ніч. Ночь, въ теченіе которой бываетъ сильная гроза, воробьиная ночь. Маркев. 15. І в горобину ніч прийдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 282. Словник української мови Грінченка