1. Словник української мови Грінченка

горобиний

Горобиний, -а, -е

1) Воробьиный. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. МВ. І. 140.

2) горобина ніч. Ночь, въ теченіе которой бываетъ сильная гроза, воробьиная ночь. Маркев. 15. І в горобину ніч прийдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 282.

3) горобиний горошок. раст. a) Vicia angustifolia Roth. ЗЮЗО. І. 141. б) Vicia Cracca L. ЗЮЗО. І. 141. в) Lotus corniculatus L. ЗЮЗО. I. 127. Повився горобиний горошок. МВ. І. 140.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горобиний — гороби́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. горобиний — -а, -е. Прикм. до горобець. || Належний горобцеві. || у знач. ім. горобині, -них, мн. Те саме, що горобцеподібні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горобиний — ГОРОБИ́НИЙ, а, е. Прикм. до горобе́ць. Павлик .. дер горобці в повітках .. і раз прибіг до батька й приніс пучок козельків і повне гніздо горобиних голоцюцьків (І. Словник української мови у 20 томах
  4. горобиний — із (на) за́ячий (гороб’я́чий, гороби́ний, жа́б’ячий) скік. Дуже мало. На новий рік прибавилось дня на заячий скік (Укр.. присл..); Там того поля — на заячий скік! (Укр.. присл..); — Все прочитали, отче?... Фразеологічний словник української мови
  5. горобиний — Гороби́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. горобиний — ГОРОБИ́НИЙ, а, е. Прикм. до горобе́ць. Зірвався [Ярослав] на рівні ноги, розмахнувся плечем і навідліг жбурнув її [пляшку] у горобину зграю (Вол., Місячне срібло, 1961, 190); // Належний горобцеві. Словник української мови в 11 томах