градусник
ТЕРМО́МЕТР (прилад для вимірювання температури); ГРА́ДУСНИК, ТЕПЛОМІ́Р заст.; ТЕРМО́ГРАФ (самописний прилад). Увійшла медсестра, принесла термометри — міряти вечірню температуру (В. Дарда); Він навмисне пройшов зайвих півквартала, щоб глянути на градусник (О. Донченко); Термограф — апарат, здатний за зміною температури ділянок тіла виявляти початок злоякісного росту в деяких органах і тканинах (з журналу).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- градусник — гра́дусник іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- градусник — -а, ч., розм. Те саме, що термометр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- градусник — Тепломірка, див. термометр Словник чужослів Павло Штепа
- градусник — ГРА́ДУСНИК, а, ч., розм. Те саме, що термо́метр. Узяв [Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (А. Головко); – Я оце знову поставила йому градусника: тридцять дев'ять і сім... (Б. Антоненко-Давидович). Словник української мови у 20 томах
- градусник — ГРА́ДУСНИК, а, ч., розм. Те саме, що термо́метр. Узяв [Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Головко, І, 1957, 466); На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Жур., Вечір.., 1958, 40). Словник української мови в 11 томах
- градусник — Градусник, -ка м. = тепломір. Тепломір деякі називають просто градусником. Ком. Р. ІІ. 79. Словник української мови Грінченка