1. Словник синонімів української мови

гребінь

ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р'Я збірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів'я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався (Іван) все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).

ГРЕ́БІНЬ (верхнє ребро двосхилого даху), КО́НИК, ВЕРШИ́ЛО діал. Мов чорногуз, маячив (Зарічний) на високому гребені даху (Я. Баш); Голуби спурхнули вгору, повсідалися на конику будинку (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гребінь — гре́бінь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гребінь — (півня) наріст; (гори) вершок, верхівка; (ребро даху) коник; (хвилі) п. хребет; гребінець, гребінка. Словник синонімів Караванського
  3. гребінь — [греб'ін'] -беин'а, ор. -беинеим, м. (на) -беин'і, р. мн. -беин'іў Орфоепічний словник української мови
  4. гребінь — -беня, ч. 1》 Високий дерев'яний стояк із зубцями, що на них насаджується пряжа за ручного прядіння. 2》 Те саме, що гребінець 1). 3》 Довгастий зубчастий м'ясистий наріст на голові деяких птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гребінь — гре́бінь: ◊ оде́н ма́є гре́бінь, а дру́гий то, що на гре́бни про людину, яка має воші (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. гребінь — 1 (-беня) ч. 1. крим. Пасивний гомосексуаліст. БСРЖ, 138; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 244. 2. мол. Те саме, що бик 2. 2. мол., муз. Борис Ґрєбєнщиков, лідер російської рок-групи "Акваріум". Словник жарґонної лексики української мови
  7. гребінь — див. вершина Словник синонімів Вусика
  8. гребінь — I гострий, звичайно розірваний край скелястого гірського хребта. II горішня горизонтальна частина покрівлі, де перетинаються її схили; див. покрівля. Універсальний словник-енциклопедія
  9. гребінь — як ли́сому гре́бінь, зі сл. тре́ба, потрі́бно, жарт., ірон. Уживається для вираження категоричного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не треба, не потрібно. Треба, як лисому гребінь (Укр.. присл..). як ли́сому гре́бінь, сліпо́му дзе́ркало. Фразеологічний словник української мови
  10. гребінь — Гре́бінь, -беня, -беневі; -бені, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гребінь — ГРЕ́БІНЬ, беня, ч. 1. Високий дерев’яний стояк із зубцями, на які насаджується пряжа при ручному прядінні. День у день вона вставала вдосвіта, сідала з наймичками за гребінь прясти (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. гребінь — (укр.) 1. Горизонтальне ребро вгорі даху, утворене перетином схилів (синонім — верх). 2. Прикраса даху у вигляді мережчатої решітки або високої кам'яної стінки над покрівлею. 3. Верхній майданчик на греблі, дамбі. Архітектура і монументальне мистецтво