гризучий

БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нестерпно пекучий); ЩЕМЛИ́ВИЙ, ЩЕМКИ́Й, ЩЕМЛЯ́ЧИЙ (який завдає тривожно-солодкого болю). Болісний спогад; Болісне прозріння; Її охопила раптом болюча журба (А. Шиян); Рана палала розпеченим залізом, а важкі й пекучі думи не давали забуття (З. Тулуб); Непередбачена гризотна туга схопила його за душу (О. Копиленко); Піп помітив на Василевім обличчі не то гірке розчарування, не то болячий відчай (І. Чендей); Бжеський почервонів: навіть на самоті не міг він згадувати цього ганебного випадку без жагучого сорому (З. Тулуб). — Пор. 5. важки́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гризучий — гризу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гризучий — -а, -е. 1》 Стос. до гризіння. 2》 Те саме, що гризотний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гризучий — ГРИЗУ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до гризіння. До гризучих комах належать жуки і їх личинки, гусениці метеликів, личинки пильщиків (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 6); Гусениці, на відміну від метеликів, мають гризучий ротовий апарат (Зоол., 1957, 49). Словник української мови в 11 томах