1. Словник української мови в 11 томах

гризучий

ГРИЗУ́ЧИЙ, а, е.

1. Стос. до гризіння.

До гризучих комах належать жуки і їх личинки, гусениці метеликів, личинки пильщиків (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 6);

Гусениці, на відміну від метеликів, мають гризучий ротовий апарат (Зоол., 1957, 49).

2. Те саме, що гризо́тний.

Неприємне, гризуче почуття ще довго заважало йому зосередитися (Жур., Звич. турботи, 1960, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гризучий — гризу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гризучий — -а, -е. 1》 Стос. до гризіння. 2》 Те саме, що гризотний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гризучий — БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нестерпно пекучий); ЩЕМЛИ́ВИЙ, ЩЕМКИ́Й, ЩЕМЛЯ́ЧИЙ (який завдає тривожно-солодкого болю). Словник синонімів української мови