гробар

ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О. Ковінька); Коли гробарі-копачі засипали яму і підрівняли заступами горбок сірої землі, народ почав розсмоктуватися ручаями з цвинтаря (Є. Гуцало); Могильники, підправивши лопатами могилу, поклали зверху ялинкові вінки (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гробар — гроба́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гробар — -я, ч. Те саме, що гробокопач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гробар — ГРОБА́Р, я́, ч. Те саме, що гробокопа́ч. — Хоч яка дорога цвинтарна земля, та годує вона тільки гробаря (Стельмах, Хліб.., 1959, 9). Словник української мови в 11 томах