гробар
ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О. Ковінька); Коли гробарі-копачі засипали яму і підрівняли заступами горбок сірої землі, народ почав розсмоктуватися ручаями з цвинтаря (Є. Гуцало); Могильники, підправивши лопатами могилу, поклали зверху ялинкові вінки (А. Шиян).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гробар — гроба́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гробар — -я, ч. Те саме, що гробокопач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гробар — ГРОБА́Р, я́, ч. Те саме, що гробокопа́ч. — Хоч яка дорога цвинтарна земля, та годує вона тільки гробаря (Стельмах, Хліб.., 1959, 9). Словник української мови в 11 томах