гроза

БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал.; БУРЕВІ́Й (сильна буря); ШТОРМ (сильна буря на морі і взагалі у великих водоймах); УРАГА́Н, ОРКА́Н заст. (сильна руйнівна буря — звичайно на морі, в степу); ЦИКЛО́Н розм. (сильна буря, що супроводжується ураганним вітром, — звичайно на морі, в степу). Буря йшла зі сходу. Сніжна хуртовина розгулялася по всьому, здавалось, світу (О. Довженко); Тільки й стрічалися нам, земляки наші, білі берези, Явори й темні дуби, до негоди та борвію звиклі (Леся Українка); Як зробилась на Чорному морі страшенна хуртовина.., дак чим Олексій Попович вирятувався? (Ганна Барвінок); Буває так, що валять дуб скажені буревії (М. Шеремет); Моря не видко було через туман. Шторм лютував, ніби велетенські руки перегортали в воді каміння, не жаліючи сили (Ю. Яновський); Володі хотілось вискочити на палубу, підставити ураганові розхристані груди і вести "Сибіряк" назустріч грізним хвилям і нічному шторму (О. Донченко); Добре, що тебе не застав на морі циклон оцей, а то я й не знаю, що б се було (Леся Українка). — Пор. 1. гроза́, 1. завірю́ха.

БУ́РЯ (глибоке хвилювання, сильні душевні переживання), ГРОЗА́. В моїй душі вирують бурі І поряд глухо спокій спить (М. Нагнибіда); Яка гроза в душі моїй гриміла! Я ждав тебе, а ти усе не йшла (В. Сосюра).

БУ́РЯ (бурхливі події, що відбуваються в суспільстві), ГРОЗА́ перев. мн., УРАГА́Н, ШКВАЛ, БУРЕВІ́Й поет.; ЗАВІРЮ́ХА розм., поет., ХУРТОВИ́НА розм., поет. (події, що викликають глибокі суспільні потрясіння). В суспільстві їм (юним) жить, а не в стінах. Вони по своїх по країнах ще стрінуть і бурю, і шквал, — хай будуть тверді, як метал! (П. Тичина); Поклич, моя пісне, крізь років туман ті грози, ті бурі, ті хмари, коли політграмоти вчили селян кати шомполами й пожаром (В. Сосюра); Немов гіркий дим від далеких згарищ, полишених ураганом війни, дійшов сюди, під вікно будинку (Н. Рибак); Почуття моє знане солдатам, Що пройшли той страшний буревій (М. Гірник); Кипіла революційна завірюха (С. Васильченко); Ми думали собі: чи всі живі після такої несамовитої світової хуртовини (війни), що вогненним ураганом чотири роки поливала й скородила світ... (Т. Масенко).

ГРОЗА́ (дощ або градопад із громом і блискавкою), ГРОМОВИ́ЦЯ розм., ЧВА́РА діал. Після одного особливого випалу грому стає чути, як гроза, раптова літня гроза, затихає (Ю. Яновський); Дорога через Анди була жахливою. Доводилося йти під зливами й громовицями (Ю. Бедзик); Козак не боїться ні хмари, ні чвари (М. Номис). — Пор. 1. бу́ря.

НЕБЕЗПЕ́КА (можливість якогось нещастя, лиха, катастрофи); ЗАГРО́ЗА, ГРОЗА́ підсил. (можливість або неминучість виникнення нещастя, лиха і т. ін.); РИ́ЗИК (РИСК рідше) (усвідомлювана можлива небезпека); ТРИВО́ГА (стан небезпеки, що вимагає активних дій). Люди зовсім не думали про небезпеку, що їм загрожувала (О. Іваненко); Над ним нависла загроза арешту (О. Гончар); Потопальський так і закам'янів біля дверей, відчуваючи, що справжня гроза над його головою тільки збирається (Ю. Збанацький); Зволікати, однак, означало піддавати себе невиправданому ризику (М. Олійник); Аркадій знав, що Нестор не тільки не боїться риску, а навпаки, охоче гониться до будь-якого азарту (Ірина Вільде); В садку з'явилася гусінь. Тривога! (О. Донченко).