грубий

ВАГІ́ТНА (про жінку — яка перебуває в стані вагітності), ВАЖКА́ розм., ТЯЖКА́ розм., ЧЕРЕВА́ТА розм., У ВАЗІ́ розм., У ТЯ́ЖІ (У ТЯЖУ́) розм., У ПОВА́ЖНОМУ СТА́НІ заст., ГРУ́БА діал., У ВАГОТІ́ діал., ПРИ НАДІ́Ї діал. Пройшла невисока вагітна жінка (Л. Первомайський); Оце я від рідного батька втекла важкою (Ганна Барвінок); — Жінка його тоді сама тяжка була отим сміттям, — кивнула Уляна на колиску, де пхинькала мала дитина (М. Коцюбинський); На котру з молодиць не глянь, — коли не з дитиною біля пазухи, то — черевата (А. Головко); На третій годочок я стала у вазі (Ганна Барвінок); Берегтися треба, особливо в тяжі (Г. Хоткевич); Пані моя нездужає: вона в поважному стані (Словник Б. Грінченка); Сестра у ваготі ходить (Словник Б. Грінченка); — Як я була при надії, а він напитий прийшов, то й за волоси мене водив (Лесь Мартович).

ГРУ́БИЙ (погано оброблений, позбавлений витонченості), ПРО́СТИ́Й, НЕЗГРА́БНИЙ, НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм. (перев. про меблі, споруди). Гудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (В. Козаченко); За простим столом.. сидів.. лисий чоловік і щось писав (Григорій Тютюнник); Валя мешкала на Сніговій вулиці, в похмурому, незграбному будинку (Ірина Вільде); Серед широкого майдану виринула з бур'янів недоладна довга будівля (С. Васильченко); Він шив дешеві й неоковирні, з грубої вичинки чоботи (Г. Коцюба).

ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл.; ХА́МСЬКИЙ зневажл. (про вдачу, вчинок і т. ін.). Сама себе прирекла (Тамара) на те, щоб зараз принижуватись перед оцим нікчемним, грубим, брутальним типом (О. Гончар); — Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! (І. Франко); Іван був і досі неввічливий, а тепер ще гірший став (Ю. Федькович); Чемність серед простолюду в усі віки була свята й висока, а бундючних гевалів, непоштивих та неґречних, не любили добрі люди ніколи й ніде (О. Ільченко); Мама сердиться моя, Некультурний, каже, я (Л. Первомайський); Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (І. Нечуй-Левицький); Дикунське поводження; — Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити (Ю. Бедзик); — Чисту правду кажеш: ще дуже свинуваті ми, чоловіки, — погодився Марко (М. Стельмах); Хамська манера. — Пор. неви́хований, неосві́чений, нетакто́вний.

НАХА́БНИЙ (про людину — який діє, поводиться непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. — не стримуваний ніякими морально-етичними нормами), БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙ діал.; ЗУХВА́ЛИЙ (з викликом іншим); БЕЗЦЕРЕМО́ННИЙ, НЕЦЕРЕМО́ННИЙ, БЕЗПАРДО́ННИЙ розм., РОЗПЕРЕ́ЗАНИЙ підсил. розм. (нахабний і розв'язний); НАХРА́ПИСТИЙ розм. (про людину — безцеремонний, зухвалий і напористий); ХА́МСЬКИЙ розм. (про слова, вчинки і т. ін. — зухвалий і грубий); ХАМОВИ́ТИЙ розм. (про людину — зухвалий і грубий). Це був.. досить нахабний парубійко, бо не лише не спитався дозволу зайти, а.. почав зазирати в усі закутки (Ю. Збанацький); З Корсакова вмить злетіла пиха й нахабна самовпевненість (З. Тулуб); Федоренка охопив якийсь дивно веселий настрій зухвалого мисливця, що сам-один вийшов полювати на великого звіра (Я. Качура); Зухвалий вчинок хуліганів глибоко схвилював і обурив кожного (О. Гуреїв); Пані Баранцевич знову намагалась вбити в розмову свій клинчик, але безцеремонний братик не дав цього зробити (П. Колесник); Леся вибігла назустріч машиністці, але так і не спитала про ніщо, збентежена безцеремонною поведінкою Зоні (Ірина Вільде); Дуже вже розсердили мене сі безпардонні панове (Леся Українка); Розперезані хулігани; Розперезана поведінка; Цього було мало нахрапистому Лукачеві: в безхлібні часи можна було озолотитись на торгівлі продуктами, і Січкар перевершив усіх місцевих гендлярів (М. Стельмах); (Жирондист:) Я, жирондист, ненавиджу тебе і всі твої глибоко хамські вчинки! (Леся Українка); "Ах, герой! Чорна робота йому не по плечу, — дратувався Андрій. — Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити" (Ю. Бедзик). — Пор. 2. безсоро́мний, 2. гру́бий, нетакто́вний.

НЕПРИПУСТИ́МИЙ (якого не можна дозволити, з яким неможливо примиритися), НЕДОПУСТИ́МИЙ рідше, НЕДОЗВОЛЕ́ННИЙ підсил.; НЕПРИЙНЯ́ТНИ́Й (який не може бути прийнятий, з яким неможливо примиритися); НЕТЕРПИ́МИЙ (якого неможливо терпіти); ГРУ́БИЙ (про помилку, порушення чого-небудь). Каринський, прийшовши на завод, скоро помітив цей неприпустимий розрив між потужністю дистиляційного й інших цехів (Ю. Шовкопляс); Мовна рафінація, нехтування дотепними, гострими і соковитими народними висловами — взагалі річ шкідлива, недопустима (О. Ковінька); Розуміла (дівчина), що відбувається щось недозволенне, і все ж не поспішала покласти цьому край (О. Гончар); Неприйнятні для суспільства явища; Слід вважати нетерпимими будь-які прояви бюрократизму; Дівчина, що приймала телеграми, вказала Реп'яшку на кілька грубих помилок у тексті (Ю. Мокрієв).

НЕПРИСТО́ЙНИЙ (про поведінку, позу, жест, слова, вислови тощо — який усупереч вимогам пристойності, моралі неприховано виражає або грубо підкреслює те, що пов'язане зі сферою інтимних, статевих відносин, деяких фізіологічних функцій організму), ЦИНІ́ЧНИЙ, БЕЗСОРО́МНИЙ, БЕЗСТИ́ДНИЙ розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал., РОЗПУ́СНИЙ підсил. (який виражає безсоромність, розпусність); НЕПОДО́БНИЙ, СОРОМІ́ЦЬКИЙ, СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТИДНИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СРАМО́ТНИЙ заст. (про слова, вислови, жест, думки і т. ін.); БРУДНИ́Й, МАСНИ́Й розм., СКОРО́МНИЙ розм., СЛА́СНИ́Й розм., ГИДКИ́Й підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм. (про слова, мову, їх зміст); НЕЦЕНЗУ́РНИЙ, ПОГА́НИЙ, БРИДКИ́Й підсил., НЕПУТЯ́ЩИЙ розм., ПАПЛЮ́ЖНИЙ підсил. розм. (про слова, лайку, анекдот — непристойний і брутальний); ГРУ́БИЙ, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДОБІ́РНИЙ розм., БАЗА́РНИЙ розм. (про лайливі вислови — непристойний і вульгарний); ПОРНОГРАФІ́ЧНИЙ (про малюнок, літературу, фільм); КРУТИ́Й розм., СОЛО́НИЙ розм., ПРИПЕ́РЧЕНИЙ розм. (про жарт, дотеп, анекдот і т. ін. — виразний, дотепний, але грубий і непристойний). Бронко дивився з виразом такої огиди, з яким дивляться на непристойні речі (Ірина Вільде); Цинічний жест; Цинічна поза; — Коли б вікна та сякі-такі двері в хаті навісити ..і картинки по стінах з жінками, які збираються купатися... — ..Посміхається Марія: видумає чоловік таке дурне про безстидні картини, що тішать панське око (М. Стельмах); На панщині співала (Ганна) розпусні пісні, сміялася (І. Франко); Досадно дівчині, що до неї приступає шайтан і нашіптує неподобні думки (М. Коцюбинський); Знов залунала сороміцька лайка, ляпаси (З. Тулуб); Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (А. Головко); Гармидер, галас, гам у гаї, Срамотні співи (Т. Шевченко); Солдати весело перекликалися між собою словами, в яких, навіть не знаючи мови, дівчата чудово розуміли брудні, сласні натяки на їх адресу (І. Ле); На масні Семенові репліки Катька відповідала таким гучним, задоволеним реготом, що сторонні оглядались на неї (Л. Смілянський); І регіт, і вигуки, і скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів — все змішалось у галас безладний та дикий (М. Старицький); Слухаючи те гидке оповідання, Сусанна Уласівна ледве дихала од гніву (І. Нечуй-Левицький); Батюшка нахиляється до Василенка і тихо, щоб ніхто не почув, обзиває його паскудним словом (М. Стельмах); Ми сидимо, палимо цигарки, розповідаємо нецензурні анекдоти, а потім, багатозначно перезирнувшись, на всі груди регочемо (П. Колесник); Навздогін Гнату летить якась погана лайка (М. Стельмах); На раду прибули одні пани, селяни не поїхали. Одні, як Лиза, щоб не чути такої бридкої лайки та ганьби (Панас Мирний); Груня сповнилася образами — її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами!.. (К. Гордієнко); Він закінчив (розмову) брутальною лайкою (Л. Смілянський); На голову Василя сиплеться добірна лайка (Я. Галан); Базарна лайка; Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (А. Головко); Можна повторювати його (ім'я) безліч раз думкою, пошепки і вголос, тільки б ніхто не почув, бо одразу ж почнуться двозначні розмови, розпитування, солоні жарти (Л. Первомайський). — Пор. 2. безсоро́мний, 1. нескро́мний, хти́вий.

НЕТАКТО́ВНИЙ (який поводиться без такту, без почуття міри дозволеного й пристойного в стосунках з іншими; який свідчить про відсутність такту в кого-небудь), БЕЗТА́КТНИЙ, БЕЗТАКТО́ВНИЙ рідше; НЕКОРЕ́КТНИЙ (не досить ввічливий і стриманий); НЕДЕЛІКА́ТНИЙ (не досить ввічливий і тактовний, грубуватий); НЕСКРО́МНИЙ (нетактовний, певною мірою безцеремонний і нав'язливий). — Я тоді нетактовний був, Максиме. То ви пробачте, прошу вас (Д. Ткач); Він знав, що Любочка нерідна дочка прокурора, але намагався в подробиці сімейних стосунків не залазити, цілком справедливо вважаючи це нетактовним (В. Собко); Історія здалась настільки буденною, що Артамонов не став розпитувати детальніше, та й боявся бути безтактним (Л. Дмитерко); Безтактне запитання; — Культурна людина завжди стежить за собою, ніколи не втрачає почуття міри й не дозволяє собі некоректних виразів... (Ю. Шовкопляс); Саня не любила Селаброса за те, що він був трохи неделікатний в словах і говорив часом неприємне паннам (І. Нечуй-Левицький); Неделікатне зауваження; І обоє (Федір та Олеся).., засліплені від щастя, не помічають Тані, що майне.. тінню поза вікном та й сховається, боячись бути нескромною (А. Дімаров); (Віктор:) Я давно збираюся звернутися до вас з одним нескромним проханням (О. Левада). — Пор. 2. гру́бий, наха́бний, фамілья́рний.

НИЗЬКИ́Й (про звук, голос, сміх і т. ін. — який належить до нижнього регістру), НИЗОВИ́Й, ГУСТИ́Й, ТОВСТИ́Й розм. (низький і повнозвучний); БАСИ́СТИЙ, БАСОВИ́ТИЙ (дуже низький, з басовими нотами); ГРУ́БИЙ (низький, часто різкий, неприємний для слуху). У неї був глибокий гортанний голос, низьке контральто (В. Собко); М'який низовий баритон (Казанцева) лащився до її душі (І. Нечуй-Левицький); Тільки густий і низький.. гудок сусідньої фабрики вивів із задуми Галину (Є. Кротевич); — І якого тобі чорта треба? — гримнув під вікном просто Левантини сердитий товстий голос (Б. Грінченко); З пониззя Дніпра долинув басистий гудок пароплава (С. Скляренко); Чулася дрібна жіноча річ, груба чоловіча мова (Панас Мирний). — Пор. 1. глухи́й.

ПРИБЛИ́ЗНИЙ (не зовсім точний; який наближається до істинного, майже сходиться з ним), НЕТО́ЧНИЙ, ОРІЄНТО́ВНИЙ, НАБЛИ́ЖЕНИЙ перев. мат.; ГРУ́БИЙ (перев. про підрахунок). Я ні разу не пам'ятаю,.. щоб ти не доложила всеї снаги, аби хоч приблизну відповідь мені дати на мої турботні шукання поради (Леся Українка); Політика є відображенням економіки, однак це відображення, як і будь-яке інше, може бути неповним, неточним, а іноді — навіть помилковим (з журналу); Приємно посидіти на самоті, передумати все, що зроблено за сьогодні, накреслити орієнтовні плани на завтра (О. Гуреїв); Наближений квадратний корінь; Ця схема (оповідання) може видатися Вам грубою, але ж це тільки схема і, звичайно, важніше, як вона розроблена (М. Коцюбинський).

ТОВСТИ́Й (великий за об'ємом та поперечним перерізом), ГРУ́БИЙ, ДЕБЕ́ЛИЙ розм., ПОТУ́ЖНИЙ розм. Несподівано в березі вдарили з гармати. Товсті стіни палацу задрижали (І. Нечуй-Левицький); Дараба, натягнувши грубий шнур, поволі починає завертати (Г. Хоткевич); Чую далеке гудіння уральських дебелих дубів (П. Дорошко); Потужне гілля.

ТОВСТИ́Й (про людину — який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙ розм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙ розм., ДЕБЕ́ЛИЙ розм., НАТО́ПТАНИЙ розм., НАТО́ПТУВАТИЙ (НАТО́ПТУВАНИЙ) розм., ТЛУ́СТИЙ розм., М'ЯСИ́СТИЙ розм., ОПЕ́ЦЬКУВАТИЙ розм., СПРА́ВНИЙ розм., ОПО́ЛИСТИЙ діал.; ПОВНЯ́ВИЙ розм. (трохи повний); ГОДО́ВАНИЙ, ВГОДО́ВАНИЙ (УГОДО́ВАНИЙ) розм., ВІДГОДО́ВАНИЙ розм., РОЗГОДО́ВАНИЙ розм., ВИ́ПАСЕНИЙ розм., РОЗДОБРІ́ЛИЙ розм., РОЗЖИРІ́ЛИЙ, ЗАЖИ́ВНИЙ діал. (який став товстим, огрядним); РОЗПОВНІ́ЛИЙ, ПОПОВНІ́ЛИЙ (який поповнів); СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ (добре вгодований); ЖИ́РНИЙ, ЗАЖИРІ́ЛИЙ (який заплив жиром); ЧЕРЕВА́ТИЙ розм., ПУЗА́ТИЙ розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ розм., ТЕЛЬБУХА́ТИЙ (ТЕЛЬБУХУВА́ТИЙ) розм., ТРЕМБУХА́ТИЙ діал., ТЕЛЬБА́ТИЙ діал. (який має великого живота); БОЧКУВА́ТИЙ розм., ДІЖКУВА́ТИЙ розм., БАРИЛКУВА́ТИЙ розм. (зовнішністю схожий на діжку, бочку); КАБАНКУВА́ТИЙ розм. (зовнішністю схожий на вгодованого кабана). Від натопленої груби пашіло жаром. Товстий полковник усе частіше витирав хусточкою спітніле чоло (З. Тулуб); Збиралися кардинали; Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко); Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Коцюбинський); Біля найближчого вікна лежав на нарах долілиць огрядний чоловік років тридцяти п'яти (З. Тулуб); На розі опасиста тітка в червоній хустці, з вигляду перекупка, продавала пізні проліски (Ю. Мушкетик); А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні походжає (Т. Шевченко); Стара Власівна, маленька, повнотіла жінка з прозоро-блакитними і вологими очима, важко зітхала і часто крадькома плакала (Я. Гримайло); Така дівчина, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне — як панночка! (О. Стороженко); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Я. Баш); Пухка (Пазя) так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович); Пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Марко Вовчок); Серед пасажирів у купе була ще й тілиста дама (П. Панч); (Тіпка:) Перш які були з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький); Увійшов дебелий чорнобривий чоловік, високий на зріст (Марко Вовчок); Це був молодий ще, але натоптаний чоловік (І. Микитенко); Двері кабінетів розчинені навстіж, низенька натоптувата прибиральниця саме вимітала з них пожмакані клапті (Ю. Мушкетик); У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік (Панас Мирний); Молодиця молодая, тлуста, уродлива (С. Руданський); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра.. видавалася опецькуватою і неоковирною, як сніп гречаної соломи (П. Панч); Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю; а поодаль од ліжка Павлютиха процвітає, червоновида, ополиста, поважна (Марко Вовчок); Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Т. Шевченко); Вона завжди ставилася з повагою до повних, вгодованих чоловіків (Є. Гуцало); Треба тільки підгодувати непроданих бранців, бо виснажений і худорлявий невільник дешевший, ніж відгодований (З. Тулуб); На порозі з'явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (О. Гончар); Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М. Стельмах); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Я. Галан); Начальник поліції.. має літ з 50, середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Директор поглядом вказав на сиву розповнілу жінку (О. Гончар); Пріська була дівчина сита, добре вгодована (Б. Грінченко); Пита ситний худого: а куди ти йдеш? (Словник Б. Грінченка); Це був молодий німець, жирний і важкий (Григорій Тютюнник); Великі краплини поту зросили лоб, і мала й млява душа його заскімлила в обважнілому зажирілому тілі (О. Довженко); В нашій уяві пани та їх діти були одні кособокі, інші череваті та пикаті (Д. Бедзик); І до нас прийшли монахи, Всі побожні та пузаті (В. Самійленко); Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли нами правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний); Раптом двері в хату наче бурею шарпнуло, і з сіней викотився бочкуватий чоловік (В. Речмедін); Наперед викотилась куценька, діжкувата Крихточка й експресивно з підскоком аж затанцювала перед ним (Я. Баш); — З-під воза.. вискочив барилкуватий чоловік (С. Добровольський). — Пор. креме́зний.

ШОРСТКИ́Й (який має нерівну, цупку на дотик, часом потріскану, часом колючу поверхню; часто про згрубілу шкіру, частини тіла), ЖОРСТКИ́Й, КОСТРУБА́ТИЙ, ГРУ́БИЙ, ШКАРУБКИ́Й, ЗАШКАРУ́БЛИЙ, ШЕ́РХЛИЙ, ПРИШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, ОБШЕ́РХЛИЙ, ШЕРША́ВИЙ, ШЕРЕХА́ТИЙ, ШЕРХКИ́Й розм., ШЕРСТКИ́Й розм., ПРОДУ́БЛЕНИЙ розм., ДЕРЗКИ́Й розм., ШАРША́ВИЙ діал., РАПА́ТИЙ діал., РА́ПАВИЙ діал. Ніжно, майже голублячи, провів Гайворон рукою по шорсткій корі молодого дубка (В. Собко); Вона сідає на ліжко і невідомо для чого гладить рукою парчеве, жорстке покривало (Н. Рибак); Не раз у хвилини скрути Порфирові лагідно лягала на голову кострубата дядькова рука (О. Гончар); По грубих полотняних сорочках, по чорних запрацьованих руках .. можна було пізнати, що то робітники (М. Коцюбинський); Перед тим, як сісти за столи, Мили руки батраки у дзбані, Шкарубкі, тверді, як постоли, Миті в полі десь у калабані (Д. Павличко); І він припав до зашкарублих уст сухими і пошерхлими устами (С. Голованівський); Марія підходить до своєї горьованої хати з невшитою стріхою; з любов'ю і трепетом торкається руками її шерхлих стін (М. Стельмах); По пришерхлій землі під парканом гупають і гупають кроки (А. Іщук); Ти.. змушений був постійно пригальмовувати і замалим не обмацувати пошерхлі муровані виступи стін на крутих поворотах (Ю. Андрухович); Яреськові.. рум'янець виступив на обшерхлому, блідому від хвилювання обличчі (О. Гончар); Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані (О. Донченко); Шерехате та ворсисте, та розлоге, та густе зап'яло ліщину листя (Н. Забіла); Шкіра на його обличчі була шерхка й зеленувата, як засохлий лист лопуха (С. Скляренко); — А руки-руки! — каже (Мася). — Шерсткі та чорні! (А. Свидницький); Рожевими стрілками приснувши вгору, Ростуть і кущаться дерзкі пшениці (І. Вирган); Впала навзнак на подушку збиту вона, На холодну шаршаву ряднину (Л. Первомайський); Ці рапаті долоні ласкаво й гаряче гладили колись Маріїні щоки, плечі (Р. Іваничук); Старий довго милив загорілу на сінокосі шию.., рапавою плитою відтирав зчорнілі потріскані ступні (І. Чендей).