1. Словник синонімів української мови

гуцикати

ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути). Підкидав (легінь) топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); Червоно-жовту і масну, як сир, Він голову підкидує відразу, Щось зжовує, неначе слинить фразу (М. Бажан); Вона висмикнула дитину з рук Шмалька й почала її чукикати (С. Чорнобривець); Олексій Федотович чукав на руках малого Олеся (В. Речмедін); Вона то гуцала його, то плескала по круглих щоках руками (Панас Мирний); Взяла (Люба) дитину з невмілих рук молодиці і почала її гуцикати (М. Стельмах); Якийсь заводіяка, заграючи з молодою матір'ю, бере її пикатого синка і гецає на руках (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуцикати — гуци́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гуцикати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що гуцати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гуцикати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  4. гуцикати — ГУЦИ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що гу́цати. В уяві залишався колишній рідний образ матері, що гуцикала Лукію на колінах і співала їй пісень (Донч., III, 1956, 91); Бурчав мотор. Гуцикала машина. Словник української мови в 11 томах