далеч
ДАЛЕЧІ́НЬ (далекий простір, край), ДАЛЕЧИНА́, ДА́ЛЕЧ, ДАЛИНА́, ДАЛЬ, ВІДДА́ЛИНА поет., ДАЛЕ́КІСТЬ заст. Де Буг з Дніпром зливається, Там з кручі Станіслав Все дивиться, вдивляється У далину заграв, У далечінь світанку, У казку вечорів (М. Нагнибіда); Ліси, узгір'я невідомі, — Північний край. Далечина (П. Дорошко); За твоєю далеччю — інша даль видніється (А. Малишко); Широке поле... темна даль... Огонь на обрії тремтить... (М. Рильський); (Мати:) Це він, мій син, озвався в наднебессі! Піднявся він до зоряних віддалин найкращої планети посланцем (О. Левада); Задумана дивилася (Мотря) в далекість (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- далеч — да́леч іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- далеч — -і, ж. Те саме, що далечінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- далеч — див. далечінь Словник синонімів Вусика
- далеч — Да́леч, -чі, -чі, -леччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- далеч — ДА́ЛЕЧ, і, ж. Те саме, що далечі́нь. За Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (Н.-Лев., II, 1956, 384); — П’ятнадцять верстов [верст] не яка далеч, а дорога знайома (Головко, II, 1957, 492)... Словник української мови в 11 томах
- далеч — Далеч, -чі ж. Даль. Він любив у той час довго, довго дивитись на чорний чорніговський бір, на сизу далеч, неначе там записана була його доля. Левиц. Пов. 331. Словник української мови Грінченка