далеч
ДА́ЛЕЧ, і, ж. Те саме, що далечі́нь.
За Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (Н.-Лев., II, 1956, 384);
— П’ятнадцять верстов [верст] не яка далеч, а дорога знайома (Головко, II, 1957, 492);
Та й ми самі крилаті всі І линем в далеч літ (Воронько, Три покоління, 1950, 66);
У поході мирнім Іде в прекрасну далеч Білорусь (Літ. газ., 6.XI 1952, 4);
Яка в нас далеч широченна. Яке весняне майбуття! (Мас., Київ. каштани, 1954, 67).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- далеч — да́леч іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- далеч — -і, ж. Те саме, що далечінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- далеч — див. далечінь Словник синонімів Вусика
- далеч — ДАЛЕЧІ́НЬ (далекий простір, край), ДАЛЕЧИНА́, ДА́ЛЕЧ, ДАЛИНА́, ДАЛЬ, ВІДДА́ЛИНА поет., ДАЛЕ́КІСТЬ заст. Де Буг з Дніпром зливається, Там з кручі Станіслав Все дивиться, вдивляється У далину заграв, У далечінь світанку, У казку вечорів (М. Словник синонімів української мови
- далеч — Да́леч, -чі, -чі, -леччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- далеч — Далеч, -чі ж. Даль. Він любив у той час довго, довго дивитись на чорний чорніговський бір, на сизу далеч, неначе там записана була його доля. Левиц. Пов. 331. Словник української мови Грінченка