далина

ДАЛЕЧІ́НЬ (далекий простір, край), ДАЛЕЧИНА́, ДА́ЛЕЧ, ДАЛИНА́, ДАЛЬ, ВІДДА́ЛИНА поет., ДАЛЕ́КІСТЬ заст. Де Буг з Дніпром зливається, Там з кручі Станіслав Все дивиться, вдивляється У далину заграв, У далечінь світанку, У казку вечорів (М. Нагнибіда); Ліси, узгір'я невідомі, — Північний край. Далечина (П. Дорошко); За твоєю далеччю — інша даль видніється (А. Малишко); Широке поле... темна даль... Огонь на обрії тремтить... (М. Рильський); (Мати:) Це він, мій син, озвався в наднебессі! Піднявся він до зоряних віддалин найкращої планети посланцем (О. Левада); Задумана дивилася (Мотря) в далекість (Панас Мирний).