1. Словник синонімів української мови

двойко

ДВО́Є, ДВІ́ЙКО (ДВО́ЙКО) розм.; ОБО́Є, ОБО́ЙКО розм., ОБО́ЄЧКО розм. (на означення двох названих або відомих осіб, предметів різної статі, роду). Був собі дід та баба.. Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Т. Шевченко); Двійко малих — Серьожка та менший онук — бавляться тут собі (А. Головко); — І добра скільки забрали (грабіжники), — скрипнув зубами Кузьменко. — Човнів двоє великих та двойко менших (З. Тулуб); (Коваль:) Ви щось обойко блукаєте, мов неприкаяні (М. Кропивницький); Вона вертається з синового весілля.. Вона бачила їх обоєчко щасливих — як вони підійшли собі під пару (А. Крушельницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двойко — двойко́ числівник кількісний двоє, двійко розм., збірн. Орфографічний словник української мови
  2. двойко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що двоє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двойко — див. двоє Словник чужослів Павло Штепа
  4. двойко — Двойко́, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. двойко — ДВОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що дво́є. Обоє вони були сироти, побралися й жили собі двойко (Вовчок, І, 1955, 144); Македониха теж взяла до своєї хати двойко хлоп’ят (Шиян, Гроза.., 1956, 332). Словник української мови в 11 томах
  6. двойко — Двойко чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Рудч. Ск. I. 131. Нас тілько двойко в світі. МВ. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку. Словник української мови Грінченка