демос
НАРО́Д (основна трудова частина населення країни — на противагу соціальним верхам), НИЗИ́ мн., ДЕ́МОС книжн., ЛЮД заст., ЛЮ́ДИ мн., заст., ПОСПІ́ЛЬСТВО заст.; МА́СИ мн., ТРУДЯ́ЩІ мн. (у літературі соціалістичного напряму, в мові радянської доби). Панський маєток перейшов до народу (М. Коцюбинський); Українські селяни, які стикалися з (Тадеєм) Рильським, ревне оплакали смерть сього єдиного з усіх польських хлопоманів, що конкретно, безпосередньо і до останньої хвилини служив українському демосові (Леся Українка); Трудився щиро фараон, і дер, І мучив люд, що аж земля стогнала (І. Франко); І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві (Т. Шевченко); Я хочу сил повсталого титана, щоб оспівать нестримну волю мас (В. Сосюра); Честь і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом (П. Грабовський). — Пор. просто́люд.
Значення в інших словниках
- демос — де́мос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- демос — -у, ч., книжн. Народ, непривілейована частина населення у класовому суспільстві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- демос — Народ, нарід Словник чужослів Павло Штепа
- демос — де́мос (грец. δήμος – народ) у Стародавній Греції народ – основна частина вільного повноправного населення, що протистояла аристократії (евпатридам). Словник іншомовних слів Мельничука
- демос — У стародавній Греції народ у цілому або народ на відміну від аристократії. Універсальний словник-енциклопедія
- демос — ДЕ́МОС, у, ч., книжн. Народ, непривілейована частина населення у класовому суспільстві. Вільне населення Аттіки поділялось на аристократів (знать) і простий народ — демос (Іст. стар. світу, 1957, 84). Словник української мови в 11 томах