деревище
ТРУНА́, ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ), ТРУ́МНА діал., ДЕРЕВИ́ЩЕ діал. Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужії люде (Т. Шевченко); Я там бачу мертвих, Вони лежать у тісних домовинах (Леся Українка); Брат, який працював трактористом, зробив сундук і покрив його чорним лаком, так що він став схожим на гроб (Григорій Тютюнник); Вози за возами тяглися вулицею довжезним рядом, навалені трумнами, наборзі позбиваними з неструганих дощок (І. Франко); Сидів на ослоні згорблений майстер.. і збивав деревище (М. Черемшина).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деревище — дереви́ще іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- деревище — -а, с., діал. Домовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- деревище — див. держак Словник синонімів Вусика
- деревище — ДЕРЕВИ́ЩЕ, а, с., діал. Домовина. Сидів на ослоні згорблений майстер.. і збивав деревище (Черемш., Тв., 1960, 66); Коли клали Одотиного Степана з тесаної яворової лави в деревище, Гафія тримала мерця за голову (Чендей, Вітер.., 1958, 10). Словник української мови в 11 томах
- деревище — Деревище, -ща с. = дубовина. Вх. Зн. 14. Словник української мови Грінченка