дзявкотіти

ГА́ВКАТИ (про собак, лисиць і т. ін. — видавати гавкіт), ГАВКОТІ́ТИ, БРЕХА́ТИ розм.; ДЗЯ́ВКАТИ, ДЗЯВКОТІ́ТИ, ДЗЯВОЛИ́ТИ, ЦЯ́ВКАТИ розм. (про маленького собаку, щеня, лисицю тощо — пискливо); РЯ́ВКАТИ розм. (грубо, грізно); ГВАЛТУВА́ТИ, ВАЛУВА́ТИ (перев. про багатьох собак — голосно й тривалий час); ЗАЛИВА́ТИСЯ (перев. зі сл. аж, гавкаючи тощо — надривно); В'ЇДА́ТИ розм. (на кого, що — гавкотом передавати ворожість, незадоволення). — Док.: га́вкнути, брехну́ти, дзя́вкнути, ця́вкнути, ря́вкнути, зали́тися. Північ, все село дрімає, Гавкають де-де собаки (І. Франко); Собака почув щось недобре. Він підняв угору морду і двічі гавкнув (О. Довженко); За високим дощаним парканом гавкотів пес (В. Речмедін); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Г. Косинка); Собака, видно, брехнув на місяць і замовк (М. Стельмах); Щеня кидається до воріт і, .. мов заведене, починає дзявкати (М. Стельмах); Широко розставивши клишоногі передні і осівши на задні лапки, цуценя, заграючи з дівчинкою, лінькувато, але гучно дзявкотіло (В. Козаченко); Собачка не давався до рук, ховався десь.. і гавкав, дзяволив, скавучав (П. Загребельний); Цуценя попереду десь цявкнуло біля хвіртки (П. Панч); Докучай (собака) зиркає у ваш бік, бачить, що нічого нема, рявкнув суворим басом і летить далі (Остап Вишня); Біжу на подвір'я. А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки (М. Коцюбинський); Сполохані пси валували і рвалися з припон (Ю. Смолич); Пси аж заливаються, аж землю рвуть під ногами (І. Франко); Гурмою біжать (пси) довкола візка; деякі уїдають на конячку (І. Франко).