дивитися

БАЧ у знач. виг., розм. (ужив. для вираження здивування, захоплення, докору, незадоволення і т. ін.), БА розм., АЧ розм., ДИВИ́СЬ ТИ (ДИВИ́ ТИ) розм., ТИ БА́ розм., ЧИ БА́ (ТИ БА́) розм., ЧИ БА́Ч (ТИ БА́Ч) розм., ЕЧ розм. рідше. Бач, як старається, щоб жінка ніжок не замочила (М. Коцюбинський); — Ба! У тебе й мати є? А я й забула (Панас Мирний); — Видно, видно вже його натуру: батьковим кресалом бавиться... Ач, іграшку собі знайшов! (О. Гончар); Зовні такий непоказний, ..а дивись ти, який колючий! (В. Собко); От бісові діти — ти ба! (А. Головко); Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! (Леся Українка); — Так цебто я брешу? — тут Вовк йому гукнув: — Чи бач! Ще і базікать стало... Такого ще поганця не бувало! (Л. Глібов); (1 парубок:) Еч, яка цокотуха! Наче попадина квочка... А яка ж коса довга! (Д. Мордовець).

БА́ЧИТИ (сприймати зором), ЗРІ́ТИ (ЗДРІ́ТИ) заст., ВИ́ДІТИ діал.; ВИДА́ТИ розм. (звичайно із знач, повторюваної дії); ЛИЦЕЗРІ́ТИ заст., ірон. (звичайно зблизька); ДИВИ́ТИСЯ (у знач. вставн. сл., 1. ос. теп. ч.). Я й бачив горе скорше, ніж провину. Зрів слабість там, де другі підлість зрять (І. Франко). Еней і сам зо старшиною Анхиза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав (І. Котляревський); Виходячи вчора з господи обозного, Оникій Бевзь уперше лицезрів красуню Роксолану (О. Ільченко); Мій парубок, дивлюсь, ніби почав приставати (Марко Вовчок). — Пор. 1. диви́тися, 1. поба́чити.

II. ВИГЛЯДА́ТИ (мати певний зовнішній вигляд), ГЛЯДІ́ТИ рідко, ГЛЯДІ́ТИСЯ рідко, ДИВИ́ТИСЯ рідко; ПОКА́ЗУВАТИ (мати такий вигляд, який указує на щось, передвіщає щось). Одягався він модно, тому його непомітна постать завжди виглядала франтовато (М. Ю. Тарновський); Лице його гляділо якось гордо І враз тривожно (І. Франко); Старенька вже (пані), а на висках кучері, у перснях у блискучих, то ніби й молодо глядиться (Марко Вовчок); Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше (І. Франко); Танцюють зорі — на мороз чималий Показують (М. Рильський).

ВИХО́ДИТИ (бути повернутим у напрямку до чого-небудь, у який-небудь бік), ДИВИ́ТИСЯ. Вікна її (хати) виходили якраз у садок (Панас Мирний); Лежало нас сорок один. Всі мушки (гвинтівки) дивились у дріт (Ю. Яновський).

ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці! Сонце підвелося!.. (В. Сосюра); Погляну я в теє віконце (Леся Українка); Хочеться хоч подивиться На свій край на милий (Т. Шевченко); Катря од печі зиркнула раз — сидять (Юхим і Цигуля), понасуплювались і мовчать, потім глянула вдруге (А. Головко); Повернулася (Катря) додому ік вечору така, що батько споглянув, та й поспитав у неї, де була (Марко Вовчок); Леся, зглянувши на матір, похитала головою (П. Куліш); Дід Маркіян скоса, пильно зирнув на Валю (С. Васильченко); Пройшов (матрос) повз самого вартового. Той лупнув на нього байдуже (І. Микитенко); Микола поглянув на стелю, глипнув в один кут і в другий (Лесь Мартович); Василь.. збоку поглипнув на сина, крадькома, несміливо (І. Франко); Варвара Григорівна злісно блимнула поглядом на чоловіка (М. Стельмах); Василина блиснула круглими карими очима і знов спустила вії на щоки (І. Нечуй-Левицький); — В мене є пропозиція, — зблиснула оченятами Марися Павлівна, — давайте назвем (табір).. "Бригантина" (О. Гончар); Яків понуро бликнув очима на батька (Панас Мирний). — Пор. 1. диви́тися.

ДИВИ́СЬ (ДИВИ́) (уживається як вигук при зауваженні, застереженні, погрозі), ГЛЯДИ́. Дивись, щоб не помиливсь, а опісля не журивсь (прислів'я); З Чоховим ішли Чумаченко і Огоньков. — Дивіться, хлопці, на вас уся надія (Григорій Тютюнник); Сивина навчила Кожну мить хорошу берегти. Думаєш, таких ще буде сила! — Ой, гляди, не ошукайся ти! (М. Рильський).

ДИВИ́СЬ (ДИВИ́) (уживається як вигук, щоб звернути увагу на когосьщось), ГЛЯНЬ, КЕ розм., АДИ́ (АДІ́Т) (АДІ́ТЬ) діал., ІЙО́Н діал. (Фаон:) Ти втомлена. Дивись, — бліда (Леся Українка); — Дивіться: вересень, а овес ще майже зелений (О. Гончар); — Диви, пташина лежить (О. Довженко); О! Глянь! Стрибають в іскрянім півколі Маленькі рибки, мов у дивній грі! (М. Рильський); Подивилася (Дорина) з-під руки на ворота. — А ке, Матвію! Хто це до нас іде? (І. Микитенко); Якийсь дотепник не проминув нагоди поплескати язиком. — Ади, наші бригадири уже сватами стали (М. Ю. Тарновський); — А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (вороги), — мовив Кабан (І. Франко); "Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату? Ійон, мов в свинки грають їм" (І. Котляревський).

ДИВИ́ТИСЯ перев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИ розм., ЗИ́РИТИ розм., ГЛИ́ПАТИ розм., НАВО́ДИТИ О́КОМ розм., НАСТАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ЗРІ́ТИ заст., СПОЗИРА́ТИ заст.; СПОСТЕРІГА́ТИ кого, що, ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ), ЗОРИ́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм., НАГЛЯДА́ТИ розм. (перев. уважно); ПОГЛЯДА́ТИ, БЛИ́МАТИ, ПОДИВЛЯ́ТИСЯ розм., ЗИ́РКАТИ розм., ПОЗИРА́ТИ розм., ПОГЛИ́ПУВАТИ розм., ЗГЛЯДА́ТИ (ЗОГЛЯДА́ТИ) діал. (час від часу); ВИДИВЛЯ́ТИСЯ, ВИГЛЯДА́ТИСЯ (на себе або пильно); СПОГЛЯДА́ТИ (пасивно або уважно). Не дивись далеко, а гляди за очкуром (прислів'я); Перевізник відразу запримітив, що хлопці вперше попадають до Києва, бо занадто цікаво зирять туди й сюди (П. Загребельний); Матушка казначея недобрими очима глипала на худобу і на дітей (М. Стельмах); Тобі вже зазирає в очі твоє грядущеє. Не зри! Сльозу пророчую утри! (Т. Шевченко); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Міліціонер здалеку спостерігав, як вартовий по-діловому козиряв узбекові (І. Ле); Нікому й через думку не пробігло, аби вважати на задні двері (Лесь Мартович); Тоймі все стоїть, усе зорить в далечінь (А. Шиян); Заходилися люди полуднувати,.. а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (І. Муратов); Соломії, очевидячки, сподобалося, що Роман наглядає на неї з садка (І. Нечуй-Левицький); Василь все поглядав на двері — коли ж з'явиться його наречена (О. Бердник); Блимав (Михайлик), ненароком наче, на той вибалок, куди поніс Пампушка свою пані (О. Ільченко); Змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо (О. Довженко); Зиркає в двір з дерези-повію Сім'я молоденька Лисича (М. Вінграновський); Якимака картоплю їв, хрумав цибулиною — й то на бабу Мигальку поглипував, то на Христину (Є. Гуцало); Сами дівки крупи мелють,.. Сами дівки на парубки очима зглядають (коломийка); Тарас видивлявся в землю, мов у дзеркало (С. Васильченко); Вийняла (Лизя) люстерко й почала виглядатися (М. Куліш); Бійка закипає дужче. Один левіт стоїть осторонь і спокійно споглядає (Леся Українка). — Пор. 1. ба́чити, гля́нути, 1. загляда́ти.

ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм., ПРИПИЛЬНО́ВУВАТИ розм., ПРИГЛЯДА́ТИ за ким-чим, розм., ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ за ким-чим, розм., ДАВА́ТИ ПОРЯ́ДОК (ПОДАВА́ТИ ЛАД) чому, де, розм., ДОЗИРА́ТИ кого, що, діал., КУКО́БИТИ кого, що, діал., ПА́ЗИТИ кого, що, діал., ПА́ЗАТИ кого, що, діал., ПАЗУВА́ТИ кого, що, діал.; ХОДИ́ТИ за ким-чим, коло (біля) кого-чого, ПО́РАТИ кого, що, ПО́РАТИСЯ коло (біля) кого-чого, ТУ́ПАТИ коло (біля) кого-чого, розм., ТУ́ПЦЯТИ коло (біля) кого-чого, розм., ТУПЦЮВА́ТИ коло (біля) кого-чого, розм., ОБХО́ДИТИ кого, що, розм. (забезпечувати необхідні умови комусь, чомусь); НЯ́НЬЧИТИ кого, НЯ́НЬЧИТИСЯ з ким, ТІ́ШИТИ кого, ТІ́ШИТИСЯ з ким, ПА́НЬКАТИ кого, розм., ПА́НЬКАТИСЯ з ким, коло (біля) кого, розм. (дітей); ОБМИВА́ТИ кого, розм., ОБПИРА́ТИ кого, розм., ОБПА́ТРЮВАТИ кого, діал. (тримати у чистоті). — Док.: догля́нути, допильнува́ти, догля́діти (догле́діти), угле́діти (вгле́діти), угля́діти (вгля́діти) рідше допантрува́ти, назирну́ти, припильнува́ти, пригля́нути, пригля́діти, пригле́діти, да́ти поря́док (лад), дозрі́ти, ви́няньчити. В жінок діла не менше, як в чоловіків; їм треба і спекти, і зварити, і на поле до роботи ходити, і хати доглядати, ще й дітей глядіти ... (І. Нечуй-Левицький); Уважно стежить старий Горпищенко, щоб все тут було в порядку — і в колодязі, і біля колодязя (О. Гончар); Трактор пройшов власною ходою шлях відступу за Волгу, коли ніяк було слідкувати за режимом роботи й профілактикою (Ю. Яновський); Матір поважав (син), а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок); Я мушу на кватирі всього допильнувати, за всім доглянути (І. Франко); — Дуже я вас, дядьку Григоре, проситиму: наглядайте за нею. Без мужичих рук — хата валиться (Григорій Тютюнник); Швидко нас знову з кухні забрали: матір дивитися за дробиною, й мене з нею (Панас Мирний); Всяким він був — ви це знаєте. Гнізда свого не пантрував, чарка його часто водила (В. Яворівський); Ой, Морозе, друже, Мій названий брате! Назирай орлиним оком Сирітськую хату (П. Куліш); Супроводив (Олексій Кирилович) академіка з Сімферополя до Москви, помагав з речами, припильнував, щоб у Карналя було все необхідне для подорожі(П. Загребельний); Невістка за ним приглядає, завжди перелатаний, перепраний... (К. Гордієнко); Стара мати всьому порядок дає в хаті: й прибере, й догляне, й вечеряти наварить (І. Нечуй-Левицький); Діти малі, треба їм лад дати (М. Коцюбинський); Ой піду я на Поділля, мамо, мамунцуню, Аби-сьте ми дозирали мою Марисуню (коломийка); Зовсім знемігся (батько) на силах: не мав снаги й себе самого кукобити (Ганна Барвінок); — А тебе ж хто сюди кликав? Сиди дома та пазь роботу! (Лесь Мартович); Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (М. Коцюбинський); — Спасибі, Грицю, що поміг нам, що худобу доглядав, по-чесному, як біля свого, ходив (М. Стельмах); Влітку порала (Ольга) город, мала невеличке господарство (П. Кочура); — У війську я два роки порався біля вівчарок (В. Дрозд); Улітку коло саду й коло пасіки тупцює (Семен Денисович) (Б. Грінченко); — А ви б не найнялися мою корову обходити, га? Один буде гнати її в поле, а другий тим часом — стайню вичищати (казка); Няньчить (ненька) її й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський); Максим клопотався над кулеметом. — Бач, няньчиться, мов з дитиною (Є. Куртяк); — Дурня нічого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду і тепер панькатись (М. Хвильовий); Обмива (мати дітей), обпатрює, зодяга і ніколи ж то не втомиться (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ми його будемо держати, годувати та обпирати, а він буде тут вередувати (І. Франко).

ЗАГЛЯДА́ТИ (дивитися у що-, за що-, крізь що-небудь, намагаючись побачити когось, щось), ЗАЗИРА́ТИ, ДИВИ́ТИСЯ. — Док.: загля́нути, зазирну́ти, подиви́тися. Роман підходить до комірчини, пригинається, заглядає у віконце (М. Стельмах); Тримаючи одне одного за руки, вони зазирають у пробоїни, в моторошну глибінь темних трюмів (О. Гончар); Вийшла далі мати на двір, під калину, з-за пшенички дивиться давай (А. Тесленко). — Пор. 1. диви́тися.

ОГЛЯДА́ТИ (ОБГЛЯДА́ТИ) (робити огляд чого-небудь, знайомитися з чимось), РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБДИВЛЯ́ТИСЯ, ДИВИ́ТИСЯ, ОЗИРА́ТИ (ОБЗИРАТИ рідше). — Док.: огля́нути (обгля́нути), погля́нути, огле́діти (обгле́діти), оглядіти (обглядіти рідше), розгля́нути, обдиви́тися, подиви́тися, озирну́ти (обзирну́ти). Другого дня вранці Клин Хаврусь устав і пішов оглядать свою оселю (І. Нечуй-Левицький); Пан піде завод обглядати, щоб усяк був при свойому місці (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловік розглядав хату (А. Шиян); Покинувши свої речі на станції, я пішов обдивлятися місто (В. Самійленко); Іде чернець у Вишгород На Київ дивитись (Т. Шевченко); Сьогодні по обіді погуляю трохи, подивлюсь Колізей і старовину (М. Коцюбинський); Вражений пишнотою, Теодосій озирав собор і нишком прицмокував (А. Хижняк). — Пор. 1. огля́нути.

ОГЛЯДА́ТИ (визначати стан здоров'я, характер захворювання), ОБСТЕ́ЖУВАТИ, ДИВИ́ТИСЯ рідше. — Док.: огля́нути, обсте́жити, подиви́тися. Тимка оглядала молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона послухала його трубкою (Григорій Тютюнник); Замполіт наказав.. уважно обстежити здоров'я своїх юних лейтенантиків (О. Гончар); Вчора дивились моє серце і замалювали його в рентгенівському знімку (М. Коцюбинський).

ЦІКА́ВИТИСЯ ким, чим (виявляти інтерес, увагу до когось, чогось), ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИСЯ, ІНТЕРЕСУВА́ТИСЯ, ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, ДИВИ́ТИСЯ на кого-що, ПОЗИРА́ТИ на кого-що (спостерігаючи, дивлячись). — Док.: заціка́витися, поціка́витися, заінтересува́тися, поінтересува́тися, придиви́тися, пригля́нутися. В кожне чуже гніздо зозуля кладе одне яєчко і більше ним не цікавиться (В. Гжицький); Полковник Мартенс зацікавився розповіддю молодого лейтенанта (В. Собко); (Острожин:) Наша редакція дуже інтересується мати вас своїм постійним співробітником (Леся Українка); Уважніше почав приглядатися отець Кралевич до сього гуцула, прислухатися, що він говорить (Г. Хоткевич); На нього позирають й інші дівчата з Любчиної бригади (Ю. Яновський).