дивитися

1. (оглядати, роздивлятися) обводити (обвести) поглядом (очима, оком); (оцінюючи) міряти (обмірювати, обміряти) поглядом (очима) кого; (пильно, безвідривно) не зводити (не знімати, не відривати) очей з кого, з чого; впинати (втуплювати, впирати, уп’ялювати, утеплювати, устромляти, рідко вривати і т. ін.) очі (погляд) в кого, що, рідко на кого, що; впиватися (упиватися, упинатися, уп’ястися і т. ін.) очима (оком, поглядом) в кого, що; їсти (поїдати, пожирати) очима кого; (стежити, спостерігати за кимсь) не спускати ока (очей) з кого.

Стулила [Тоня] злісно губи, обвела навкруги тоскним поглядом (Васильченко, 2, 1959, с. 313); Великими сірими очима Рубанюк обводить усіх, ніби запрошуючи тісніше збитись до гурту (Цюпа, Назустріч долі, 1958, с. 82); Рустем урвав і обвів слухачів оком (Коцюбинський, 2, 1961, с. 198); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Яновський, 2, 1954, с. 11); – Не пізнаєш мене? – міряючи очима, спитався Улас. – Господь тебе знає, хто ти. Багато вас швендяє тепер! – неласкаво одказала Марина (Панас Мирний, 4, 1955, с. 257); [Явдоха:] Він очей з тебе не зводить (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 43); Дехто сказав, що дощів випадає мало, дехто зауважив, що бога «ми» прогнівили, а дехто – просто промовчав, не знімаючи очей із Семкового рота (Яновський, 1, 1958, с. 98); Соломія не відривала очей від берега (Коцюбинський, 2, 1961, с. 112); Гальорка вп’яла очі на панів, розглядаючи їх, як цікавий, кольористий крам (Васильченко, 1, 1959, с. 315); Вона [Ольга] неначе чогось шукала на підлозі, так пильно втупила очі в неї (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 263); Дійшло до того, що, проходячи двором, Морда нерішуче спинявся, підходив до Лазаря, встромляв у нього очі і щось хотів казати: ворушив губами, але мовчав (Коцюбинський, 2, 1961, с. 239); Фередже зсунулось з її голови і впало додолу, а вона з жахом втопила очі у налиті кров’ю чоловікові баньки (Коцюбинський, 2, 1961, с. 129); Панна Анеля уперла в мене здивовані очі з холодним блиском, а я почув одразу на кінчиках пальців її ребро (Коцюбинський, 2, 1961, с. 306); Яків устромив очі не знать куди (Панас Мирний, 4, 1970, с. 227); Марія стогнала, кидаючи головою то в одну, то в другу сторону, а Івоніка, присунувшися близько до постелі вмерлого і опустивши голову в руки, врив погляд у лице любимця і не рухався (Кобилянська, 2, 1962, с. 223); З переляком відскочила, вп’яливши в нього свої очі, але майже в тій самій хвилині помчалася вперед (Кобилянська, 1, 1962, с 381); Офіцер вп’явся в Лялю очима (Гончар, 2, 1978, с. 146); Олеся нікого й не бачила, нікого й не чула, окрім одного Казанцева: вона уп’ялася в його лице своїми очима (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 187–188); [Хведоска:] Раз по раз, каже, як тільки він увійде в церкву, то так і ввіп’ється в мене очима… (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 313); Дивлюсь я – вона вже мене їсть очима, чую, я – вже й мене бере злість (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 11); Вона [жінка] курила люльку й дивилася байдужо вперед себе, не дбаючи про те, що ціла громада чужих людей неначе пожирала її очима (Кобилянська, 2, 1962, с. 311); [Гордиля:] Азо! Глянь бо, промов до його, ач, як громом прибитий, але очима аж їсть тебе (Старицький, 3, 1964, с. 176); Мати не спускала очей з Онисі: вона боялась, щоб Онися знов не понакладала гостеві в віз гарбузів (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 68).

2. (кокетливо поглядати, позирати) стріляти (стригти, закидати) очима (оком) на кого, куди; (раз у раз поглядати в різні боки) прясти очима; (поглядати час від часу, не затримуючи довго погляду) кидати (скидати, окидати) оком (очима) на кого, що.

На поминках у лісі їла [Рахіра], як той голодний вовк, а очима лише то сюди, то туди стріляла (Кобилянська, 2, 1962, с. 261); [Одарка:] А я вам кажу, що Оксана тільки удає з себе таку перебору, а вона на Вакулу давно уже оком стріля (Старицький, 2, 1964, с. 68); [Пріська:] Одначе і наш чистунчик щось почав закидати очима набік! (Панас Мирний, 6, 1970, с. 478); Сягнисто ступаючи у своєму потертому єгерському галіфе, все пряв [єгер] очима вперед, і в руці у нього була – Ольга очам не повірила – мисливська рушниця (Гончар, 5, 1979, с. 481); Скрізь ярим оком окидає [Турн] Енея з військом уздріває І репетує до своїх (Котляревський, 1, 1952, с. 254); Балабуха кидав очима то на матір, то на дочку (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 80); Мотря… скинула очима на гостей (Коцюбинський, 1, 1961, с. 45); Коли ж йому здавалось, що Іван або Каленик скидали оком на його руки, він кидав грати, засував руки в рукави або ховав позад себе і, сердитий, розлючений, виганяв їх із хати (Коцюбинський, 2, 1961, с. 252).

3. (презирливо, з ненавистю) міряти поглядом (очима); (неприязно, сердито, вороже) їсти (поїдати, жерти) очима кого; дивитися вовком (бісом, чортом) на кого; колоти (пекти, опалити) очима (поглядом) кого; (дуже сердито, люто) дивитися так, що аж молоко кисне; басом дивитися (поглядати).

Сповненим ненависті поглядом міряє [Плачинда] парубка і всю лють свого тіла вштовхує в короткі шипіння.,. (Стельмах, 1, 1982, с. 46); Вчорашні друзі міряли один одного очима, збираючись пустити в діло кулаки (Тулуб, Людолови, 1, 1957, с. 472); [Галя:] Ух! Мало не з’їла очима (Старицький, 3, 1964, с. 34); «Пришелепуватий! Не голову, а баняк дірявий викапустив на плечах!» – визвірилась головиха й одним оком мене поїдає, а другим вулицю пантрує (Стельмах, 4. 1983, с. 17); Хліб з тобою почне жувати, і господаря очима жертиме (Стельмах, 1, 1982, с. 67); Вона [панночка] вже й оком своїм нас пожерла (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 125); Зяті дивились на вихватька вовком: раз у раз так випадало, що жінки їхні і Хима були в нього [Андрія] під поглядом (Качура, 2, 1958, с. 9); [Бичок:] …Бо зять твій щось до мене не такий став, як спершу, щось вже бісом на мене дивиться… (Кропивницький Вибрані твори, 1967, с. 191); Його обступили, питали, кололи очима (Коцюбинський, 2, 1961, с. 240); Він [Корній Кирилович] звівся на ноги, крутий, зблідлий, урвав на півноті кашель, опік оратора чорними сердитими очима (Збанацький, 1, 1974, с. 142); – Спасибі, Тарасе Дмитровичу, – опаливши мене поглядом вдячно сяючих очей, сказала Ярина (Збанацький, 1, 1974, с. 77); – Яка вона пані гарна! – закипала молодичка. – Поможеться, що гарна! – гукнув Назар, – коли дивиться так, що аж молоко кисне (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 125); Мовчить [Гризота], тільки дивиться басом та сопе (Речмедін, Твій побратим, 1962, с. 20).

4. (здивовано, не розуміючи дивитися) дивитися (задивитися, витріщити очі), як (мов) баран (теля, корова) на нові ворота, зневажл.; п’ялити очі на лоба; витріщити з дива очі; (широко розкривши очі від здивування, жаху, гніву, несподіванки тощо) вирячити (витріщити, вилупити, діал. вибалушити) очі (баньки, буркала), зневажл.

Петро мовчав, тільки втелющився в Хлипала, мов баран на нові ворота (Збанацький, Єдина, 1959, с. 192); – Ти чого стала та задивилася, як теля на нові ворота? (Коцюбинський, 1, 1961, с. 60); – Карпе! Чого це ти витріщив очі на яблуню, наче корова на нові ворота? – спитав Лаврін (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 304); Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п’яли (Котляревський, 1, 1952, с. 149); Мати прислухалась і витріщала з дива очі: хлопець розказував українською мовою мужицьку казку (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 129); Оце але! – дивувався Іван, бігав за Соломією, чудно витріщав на неї очі та докучав усякими дурними радами (Коцюбинський, 2, 1961, с. 107); От ждуть вони [люди], стоять, Усі баньки повитріщали (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 68); – Одної години не буду я в цьому домі! Чого ж ти витріщив баньки? Іди шукай квартири (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 267); – Чого буркала витріщила? Уклінно проси… (Стельмах, 1, 1982, с. 460); Вона бачила, як білява панянка, питаючи її, штовхала чорняву свою подругу ліктем у бік і вказувала очима на її підрізані коси; як друга, прищурюючись, зміряла її зріст, третя вилупила баньки на її чорні очі (Панас Мирний, 4, 1970, с. 447); Я [Ганнуся] вибалушувала крізь темряву очі на неї, – таким голосом не говорила вона звичайно (Кобилянська, 2, 1962, с. 396).

5. (невдоволено, недоброзичливо) поглядати скоса; косити око (очі); косувати оком (очима); зизом (зизим оком) дивитися на кого (накривати кого), діал.

Дашкович вже став поглядати скоса на молодих людей (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 233); Та, на мій подив, Парася Квочка, суплячись і невдоволено косячи око на Будяка, витягла з-під парти зошити (Збанацький, 1, 1974, с. 208); – Я так починаю гніватись на дядечку, таким косую на нього оком, що навіть тато здивовано зиркнув на мене (Стельмах, 4, 1983, с. 587); А танцюристи, виконуючи карколомні, майже акробатичні па, косували на нього очима (Гуріненко, У серця своя пам’ять, 1973, с. 47); Прощай, Гнате, та не згадуй лихом, може коли й зизом глянули, в житті, як на довгій ниві (Панч, 4, 1982, с. 136); День у день наїздять [паничі] до нас, одно одного попереджуючи та зизим оком накриваючи (Марко Вовчок, 1, 1955 с 108) Пор.: глянути.