дикунство
БЕЗКУЛЬТУ́Р'Я (брак культури, культурна відсталість), БЕЗКУЛЬТУ́РНІСТЬ, ДИ́КІСТЬ підсил. розм., ДИКУ́НСТВО зневажл.; НЕКУЛЬТУ́РНІСТЬ (низький рівень культури). Він згадував страшне життя дореволюційного села, з його безхліб'ям і безкультур'ям (Ю. Мартич); — Яка дикість! Який брак культури! — хвилювався Савченко (М. Коцюбинський); — Поки-то виполіруємо їх дітей!.. Які манери! Яке дикунство! Ой, Боже, Боже! (І. Нечуй-Левицький); — Що важить твоя діяльність проти роботи всіх тих сил, які держать маси в темряві, в некультурності? (Б. Грінченко). — Пор. ва́рварство, неві́гластво.
ВА́РВАРСТВО (неуцтво, грубість, низький ступінь культурного розвитку, безжальне ставлення до культурних цінностей і нищення їх), ДИКУ́НСТВО, ВАНДАЛІ́ЗМ. (Антей:) Хто ж то перейшов по нас, як по містках, до храму слави всесвітньої? Кого ми на собі з безодні варварства на гору несли? (Леся Українка); (Савич:) Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній.. хіба.. не темінь, не дикунство насаджують серед людських низів,.. між кріпаків? (С. Голованівський); Ганс Грундіг був.. одним із тих, хто присвятив себе, всю свою творчість відображенню правди про життя німецького народу, про вандалізм нацистського режиму (з журналу). — Пор. безкульту́р'я.
Значення в інших словниках
- дикунство — дику́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дикунство — -а, с. 1》 Те саме, що дикість 1). 2》 перен., зневажл. Аморальна, жорстока поведінка; варварство. 3》 перен., зневажл. Відсутність культури в поведінці людини у побуті й праці; відсталість, некультурність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дикунство — Дику́нство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дикунство — ДИКУ́НСТВО, а, с. 1. Те саме, що ди́кість 1. ..дикунство — період переважно присвоєння готових продуктів природи.. (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 25). 2. перен., зневажл. Аморальна, жорстока поведінка; варварство. Словник української мови в 11 томах