дилетантський

АМА́ТОРСЬКИЙ (властивий аматорові, аматорам; зроблений аматором, аматорами), ЛЮБИ́ТЕЛЬСЬКИЙ, ДИЛЕТА́НТСЬКИЙ, КУСТА́РНИЙ рідко. Спалеологія як аматорський рух домінує в індустріально розвинених країнах, причому кількість людей, які захоплюються нею, невпинно зростає (з журналу); Любительське фото; Аркадій соромився своєї дилетантської гри (О. Копиленко); У нас всі здорові. Папа на сей час в Колодяжному, мама в Полтаві на кустарній виставі, читатиме там реферата (Леся Українка).

ПОВЕРХО́ВИЙ (який не торкається суті справи, надто загальний, малообґрунтований), ПОВЕРХО́ВНИЙ рідше, НЕГЛИБО́КИЙ, НЕҐРУНТО́ВНИЙ, ОБМЕ́ЖЕНИЙ, ПЕРЕБІЖНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ розм., ПЛИТКИ́Й розм.; ПОБІ́ЖНИЙ (який здійснюється нашвидку); ДИЛЕТА́НТСЬКИЙ (без достатніх фахових знань). Вони багацько прочитали і в себе дома і мали деяку знайомість з наукою, та то була знайомість дилетанток — поверхова, порізнена (Олена Пчілка); (Кандиба:) Ваша книга про моряків неперевершений шедевр. (Батура:) Що ви? Звичайна книга, і в ній є і схематичні образи, і неглибокі місця (О. Корнійчук); Якими ж обмеженими і убогими є підручники з літератури для середньої школи! (А. Малишко); Суспільну цілеспрямованість.. мистецтва поет часом сплутує з нехитрою утилітарністю (Л. Новиченко); Вони (митці) поборники високої правди, а не раби плиткої правдоподібності (М. Рильський); — Вистачить якогось незначного нюансу, побіжного натяку, віддаленої асоціації — й ти згадаєш усе (Ю. Андрухович); Видавання книжок для елементарної народної освіти.. було протиставлюване Костомаровим, як річ дійсно важна, дилетантській забаві у стихотворстві (М. Драгоманов). — Пор. 1. беззмісто́вний, 1. приміти́вний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дилетантський — дилета́нтський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дилетантський — -а, -е. Прикм. до дилетант; аматорський. || Поверховий, без достатніх спеціальних знань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дилетантський — Дилета́нтський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дилетантський — ДИЛЕТА́НТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дилета́нт; аматорський. Аркадій соромився своєї дилетантської гри (Коп., Тв., 1955, 275); // Поверховий, без достатніх спеціальних знань. Словник української мови в 11 томах