1. Словник синонімів української мови

директива

НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм. (настанова конкретнішого характеру); ДИРЕКТИ́ВА (настанова, вказівка, обов'язкова для виконання); ІНСТРУ́КЦІЯ, ПРИ́ПИС (керівна вказівка, правила, що встановлюють порядок, спосіб дії). Мокроступ акуратно з'являвся після роботи до Павла Остаповича, одержував від нього конкретні настанови на наступний день (М. Ю. Тарновський); Головний машиніст здав машину.. й покурював цигарку, даючи часом дрібні тільки вказівки молодому помічникові (С. Васильченко); Її Микола повинен сам усе бачити, сам усе розуміти, він не потребує указки.. (Г. Хоткевич); — Є директива..: полонених не вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест! (О. Гончар); (Цупович:) Чекаємо ваших інструкцій, сер! (Я. Галан); Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано (Ю. Яновський).

I. ПОСТАНО́ВА (акт органів державної влади, керівного адміністративного органу тощо), РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, ДИРЕКТИ́ВА, ПАРА́ГРАФ розм. (у якомусь розділі статуту, програми тощо). (Вересай:) Коли приїде (директор), скажете, що мені треба його бачити. І постанову про ліквідацію планувальної комісії передайте мені (І. Микитенко); Ефект цього навіть не приказу, а просто розпорядження пана міністра був надзвичайний (Г. Хоткевич); Дістав я директиву підпільної трійки обстріляти військовий поїзд (Ю. Яновський); — Серце в певних хвилинах не дбає про параграфи і знаходить свою властиву мову (І. Франко). — Пор. 1. ука́з.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. директива — директи́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. директива — Настанова, вказівка; циркуляр, обіжник, інструкція, припис; команда, наказ, розпорядження, г. зарядження. Словник синонімів Караванського
  3. директива — [диереиктива] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. директива — -и, ж. 1》 Керівна настанова вищої інстанції підлеглій. 2》 В обчислювальній техніці – повідомлення у наказовій формі, що містить вказівку про те, які дії необхідно виконати. 3》 У програмуванні – компонент програми на мові Асемблер, який керує компонуванням програми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. директива — Поука, указ, напрямна, спрямова, завданок Словник чужослів Павло Штепа
  6. директива — (англ. іnstructions) розпорядження, керівна вказівка, настанова, що дають вищі органи нижчим, керівник — підлеглим. Економічний словник
  7. директива — див. наказ Словник синонімів Вусика
  8. директива — директи́ва (франц. directive, від лат. dirigo – керую, направляю) розпорядження, керівна вказівка, настанова, що її дають вищі органи нижчестоящим, керівник – підлеглим. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. директива — Директи́ва, -ви, -ві; -ти́ви, -ти́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. директива — ДИРЕКТИ́ВА, и, ж. Керівна настанова вищої інстанції підлеглій. Ленінська резолюція «Про Радянську владу на Україні» стала директивою для всієї партії і відіграла історичну роль у розвитку української радянської культури (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
  11. директива — рос. директива (англ. directive, від латин. dirigo — керую, направляю) — розпорядження, керівна вказівка, настанова. Eкономічна енциклопедія