директива

рос. директива

(англ. directive, від латин. dirigo — керую, направляю) — розпорядження, керівна вказівка, настанова.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. директива — Настанова, вказівка; циркуляр, обіжник, інструкція, припис; команда, наказ, розпорядження, г. зарядження. Словник синонімів Караванського
  2. директива — директи́ва (франц. directive, від лат. dirigo – керую, направляю) розпорядження, керівна вказівка, настанова, що її дають вищі органи нижчестоящим, керівник – підлеглим. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. директива — (англ. іnstructions) розпорядження, керівна вказівка, настанова, що дають вищі органи нижчим, керівник — підлеглим. Економічний словник
  4. директива — див. наказ Словник синонімів Вусика
  5. директива — директи́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. директива — -и, ж. 1》 Керівна настанова вищої інстанції підлеглій. 2》 В обчислювальній техніці – повідомлення у наказовій формі, що містить вказівку про те, які дії необхідно виконати. 3》 У програмуванні – компонент програми на мові Асемблер, який керує компонуванням програми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. директива — Поука, указ, напрямна, спрямова, завданок Словник чужослів Павло Штепа
  8. директива — [диереиктива] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  9. директива — ДИРЕКТИ́ВА, и, ж. Керівна настанова вищої інстанції підлеглій. Ленінська резолюція «Про Радянську владу на Україні» стала директивою для всієї партії і відіграла історичну роль у розвитку української радянської культури (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. директива — Директи́ва, -ви, -ві; -ти́ви, -ти́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. директива — НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм. Словник синонімів української мови